Рішення № 53147458, 02.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/130/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015 Справа № 908/4932/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Компанія РАЙЗ, (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121 В)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Україна, (72530, Запорізька обл., Якимівський р-н, село Володимирівка, вул. Леніна, буд. 71)

про стягнення 144 549 грн. 09 коп.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, на підставі довіреності № 30 від 12.01.2015 р.;

від відповідача не зявився.

До господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство Компанія РАЙЗ із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна про стягнення заборгованості в розмірі 144 549 грн. 09 коп., які складаються з 98 121, 26 грн. - боргу; 3 049, 17 грн. 3 % річних; 43 378, 66 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_1 суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 07.09.2015 р., справу 908/4932/15 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2015 р. порушено провадження у справі № 908/4932/15. Справі присвоєно номер провадження № 10/130/15, її розгляд призначено на 07.10.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2015 р. підтримав свої вимоги. Відповідач у судове засідання 07.10.2015 р. не зявився, відзив не направив.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що незявлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У звязку із неявкою відповідача, ненадання відзиву на позовну судом було відкладено розгляд справи на 02.11.2015 р. о 10:00 год.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином і завчасно були сповіщенні судом про дату, час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України,

- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК) (1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК (1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) (1798-12), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК (1798-12) або статтею 90 ГПК (1798-12).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2015 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач чи його представник в судове засідання 02.11.2015 р. не зявився. Про причини неявки свого представника суд належним чином не повідомив.

Відзив до суду представник відповідача не надав.

У судовому засіданні 02.11.2015 р., розгляд справи був закінчений, в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 листопада 2011 року між ПАТ «КОМПАНІЯ «РАЙЗ» (надалі - Позивач) та ТОВ «УКРАЇНА» (далі - Відповідач) був укладений договір поставки насіння С/Г культур на умовах товарного кредиту № 540/036 з додатком № /ЗП-10036-01180 від 29.11.2011 року до Договору.

Відповідно п. 1.1. основного Договору Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Відповідач зобов'язався прийняти ТОВАР і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору. На виконання своїх зобов'язань по Договору Відповідач здійснив наступні оплати:

№ДатаСума1.02.12.2011 р.20 000,00 грн.2.09.12.2011 р.35 515, 00 грн.3.13.12.2011 р.90 000, 00 грн.4.16.12.2011 р.11 985, 50 грн.СУМА:157 500,50 грн.

Відповідач фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання частини своїх зобов'язань за Договором, тобто фактично змінив Договір в односторонньому порядку, що суперечить вимогам ст. 525 ЦК України, відповідно до якої одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Позивач па виконання своїх зобов'язань по Договору здійснив поставку Товару на загальну суму 315 001,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- Видаткова накладна № ВН-10036-00102 від 29.03.2012р. на загальну суму 315 001, 00 грн.;

09 липня 2012 року відповідач надав позивачу лист № 97 відповідно до якого просив позивача зарахувати грошові кошти в розмірі 117312, 00 грн. за насіння гороху придбаного за договором № 540/036 від 29.11.2011 р.

З урахуванням оплати відповідача, загальна вартість поставленого товару становила:

315 001, 00 грн. - 157 500, 50 грн. - 117 312,00 грн. = 40 188,50 грн.

12 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки насіння С/Г культур на умовах товарного кредиту № 540/036 від 29.11.2011 р. згідно якої:

- відповідач визнав суму неоплаченої вартості отриманого товару в сумі 40 188, 50 грн.;

- Сторонами була змінена дата кінцевого розрахунку за поставлений товар на 20 липня 2013 року;

- в п. 7.5. Договору розмір відсотків за неправомірне користування коштами встановити в розмірі 40 % річних;

- Сторони встановили новий розмір відсотків за користування товарним кредитом, в розмірі 36% річних.

- Сторони встановили, що умови нарахування відсотків, зазначені в п. 2.4. основного Договору, не розповсюджуються на частину товарного кредиту, що визначена в п. 1 цієї угоди.

Згідно пункту 2.3. Договору, товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання Товару покупцем та закінчується днем повного виконання грошового зобов'язання.

Умови щодо відсотків за користування товарним кредитом, викладені в пп. 2.3-2.8. згідно додатку № /ЗП-10036-01180 від 29.11.2011 року до Договору та додатковою угодою № 1 до Договору за якою датою оплати за товар є 20 липня 2013 року.

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом за поставлений товар, проводилось з урахуванням оплат та повернення Відповідача.

Розмір відсотків за користування товарним кредитом з 30.03.2012р. по 20.07.2013р. становить:

Період ТОВАР(його вартість, в т.ч. НДС) - товарний кредит, грн.Сума відсотків за користування товарним кредитом, грн.Дата початкуДата закінченняСтрок, дніВідсоток, % 30.03.201209.07.201210112 ¦157 500,505 229,8809.07.201212.11.20121263640 188,504 994,3812.11.2012 20.07.20132503640 188,509 909,49РАЗОМ: 20 133,76Відповідач не виконав свого зобов'язання згідно додатку № /ЗП-10036-01180 від 29.11.2011 р. до Договору та додатковою угодою № 1 до Договору - не сплатив вартість Товару та відсотки за користування товарним кредитом в строки передбачені Договором.

Неоплачена вартість товару та відсотків за користування товарним кредитом поставленого за додатком № /ЗП-10036-01180 від 29.11.2011 р. до Договору на 20.07.2013 р. становила:

40 188,50 грн. + 20 133,76 грн. = 60 322,26 грн.

Згідно п. 9.6. Договору сторони погодилися, що у випадку виникнення будь-якого факту неповного та/або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань Покупцем, а саме по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) Товару, відсотків за користування товарним кредитом та будь-яких інших платежів по цьому договору:

пп. 9.6.1. положення даного договору щодо надання знижки до вартості(ціни) Товару, передбачені п. 1.2.(визначені у відповідному додатку в колонці «знижка до вартості ціни Товару») та п. 2.1. договору, з моменту надання (надіслання) Постачальником Покупцю письмового розрахунку-повідомлення на дооцінку товару, втрачають свою чинність та застосуванню не підлягають. При цьому покупець погоджується, що постачальник має право в односторонньому порядку надати(надіслати) Покупцю уточнені документи на товар, в тому числі: письмовий разрахунок - повідомлення на дооцінку товару, додаток 2 до податкової накладної «Розрахунок коригування кількісних і вартісних - показників до податкової накладної».

Керуючись вищезазначеними пунктами Договору, позивач направив відповідачу лист розрахунок-повідомлення про анулювання наданої знижки в розмірі 37 799, 00 грн.

пп. 9.6.2. всі платежі, відсотки за період користування товарним кредитом, відсотки за весь період неправомірного користування коштами, неустойка, штраф, пеня, збитки та будь які інші суми за договором підлягають сплаті Покупцем на користь постачальника без урахування знижки до вартості (ціни) Товару.

Отже, загальна заборгованість відповідача по Договору на момент подання позовної заяви до суду становить:

60 322,26 грн. + 37 799.00 грн. = 98 121,26 грн.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином розмір 3% річних згідно ст. 625 з 20.07.2013 р. по 18.05.2015 р. становить 3 306, 98 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка була заявлена складає: 144 549,09 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Компанія РАЙЗ до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна про стягнення заборгованості в розмірі 144 549 грн. 09 коп., яка складається з 98 121, 26 грн. - основного боргу; 3 049, 17 грн. 3 % річних; 43 378, 66 грн. інфляційних витрат за договором поставки від 29.11.2011 р.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в судове засідання двічі не зявлявся, до суду письмовий відзив не надіслав.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що матеріали справи містять повністю обґрунтовані докази для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позов Публічного акціонерного товариства Компанія РАЙЗ до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна про стягнення заборгованості в розмірі 144 549 грн. 09 коп., яка складається з 98 121, 26 грн. - основного боргу; 3 049, 17 грн. 3 % річних; 43 378, 66 грн. інфляційних витрат за договором поставки від 29.11.2011 р.

Судом встановлено, що до позовної заяви в якості доказу сплати судового збору позивачем додано платіжне доручення № 264343 від 04.08.2015 р. на суму 6 890 грн. 98 коп.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір частини судового збору у розмірі 4000,00 грн. , як зайво сплаченого платіжним дорученням № 264343 від 04.08.2015 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Компанія РАЙЗ до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА» (місцезнаходження: 72530, Запорізька область., Якимівський район, село Володимирівка, вул. Леніна, буд. 71, код ЄДРПОУ 03750581) на користь Публічного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «РАЙЗ» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, Святошинський район, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 121 В, код ЄДРПОУ 13980201) - 98 121 (девяносто вісім тисяч сто двадцять одна) грн. 26 коп. основного боргу; 3 049 (три тисячі сорок девять) грн. 17 коп. 3 % річних; 43 378 (сорок три тисячі триста сімдесят вісім) грн. 66 коп. інфляційні витрати та судовий збір в розмірі 2 890, 98 грн.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «РАЙЗ» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, Святошинський район, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 121 В, код ЄДРПОУ 13980201) зайво сплачений судовий збір у сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., сплачений платіжним дорученням № 264343 від 04.08.2015 р.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України 03.11.2015 р.