Рішення № 53147390, 13.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/56/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015 Справа № 908/1436/15-г

м. Запоріжжя

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133; код ЄДРПОУ 19355964)

до відповідача ОСОБА_1 підприємство «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503,Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, будинок 17 офіс 5-1, а/с 376; код ЄДРПОУ 32166551)

про стягнення суми.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № серії НАМ 425005 від 19.03.2015р.

від відповідача: не прибув

ВСТАНОВЛЕНО:

05.03.2015р. на адресу Господарського суду Запорізької області від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (код ЄДРПОУ 19355964) надійшла позовна заява № 78-23/5012 з вимогами до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (код ЄДРПОУ 32166551) про стягнення суми заборгованості за договором № 12Т-13 від 23.04.2013р. по акту № 27/01 від 31.01.2014р. в розмірі 1 814 700,27 грн., суми пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 12-Т-13 від 23.04.2013р. в розмірі 454 688,13 грн., суму інфляційних витрат 2 130 570,03 грн., суму 3 % річних 195 051,95 грн.

Ухвалою від 05.03.2015р. за поданими позовними матеріалами порушено провадження № 24/56/15, розгляд господарської справи № 908/1436/15-г був призначений на 20.04.2015р.

05.05.2015р. відповідачем подано письмове клопотання про призначення у господарській справі № 908/1436/15-г судової криміналістичної експертизи (почеркознавчу та технічну експертизу документів).

Розглянувши вказане клопотання, суд не знайшов достатніх правових підстав для призначення в рамках господарського провадження судової криміналістичної експертизи.

В судовому засіданні 19.05.2015р. провадження у справі № 908/1436/15-г зупинено, у звязку з направленням на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області запиту: - чи відображені в податковому обліку Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (код ЄДРПОУ 32166551) господарські операції з одержання та оплати послуг з транспортування та виробництва теплової енергії за актами № 27/01 та № 28/01 від 31.01.2014р. на суму 1 939 375, 24 грн.

Ухвалою від 29.07.2015р. провадження у справі № 908/1436/15-г поновлено у відповідності до вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України з 01.10.2015р.

Розгляд справи був призначений на 01.10.2015р. о 15-30 год.

Термін вирішення спору продовжувався згідно із положеннями статті 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів, а розгляд справи відкладався у відповідності до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України на 13.10.2015р.

Заявою № 28-23/23247, поданою в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму пені - 454 688,13 грн., суму індексу інфляції 2 130 570,03 грн., суму 3 % річних 195 051,95 грн.

Заява судом прийнята.

Господарський суд розяснив представникам сторін права та обовязки, передбачені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники сторін не наполягали на проведенні звукозапису судового процесу технічними засобами.

13.10.2015р. господарським судом відповідно до вимог статті 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини. 23.04.2013р. між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС та КП «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради укладений договір № 12Т-13 про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, відповідно до пункту 1.1 якого теплопостачальна організація зобовязується надати послуги споживачу, зазначені у пункті 1.2 договору в необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобовязується сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені договором. Згідно з пунктом 4.3 договору, по закінченню звітного місяцю, в якому надавались послуги, споживачем та теплопостачальною організацією підписується двосторонній акт про надання послуг з транспортування, двосторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до пункту 4.4 договору, розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової, здійснюється споживачем за фактичний обсяг, щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. Між ВП ЗАЕС та КП «ПКВ» підписані наступні двосторонні акти: - № 27/01 від 31.01.2014р. про надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 2 838 717,72 грн.; - № 28/01 від 31.01.2014р. про надання послуг з транспортування постачання теплової енергії на суму 915 357, 79 грн. Зобовязання по сплаті наданих послуг з виробництва теплової енергії за актом № 27/01 від 31.01.2014р. припинено частково наступним чином: - оплатою платіжним дорученням № 1866 від 25.04.2014р. на суму 107 295, 82 грн.; - оплатою платіжним дорученням № 2004 від 07.05.2014р. на суму 357 986,95 грн.; - платіжним дорученням № 2388 від 29.05.2014р. на суму 30 204,98 грн.;- платіжним дорученням № 2434 від 02.06.2014р. на суму 37 177,72 грн.; - платіжним дорученням № 2477 від 06.06.2014р. на суму 343 904, 74 грн.; - платіжним дорученням № 2651 від 13.06.2014р. на суму 51 907, 61 грн.; - платіжним дорученням № 2664 від 16.06.2014р. на суму 64 708,83 грн.; - платіжним дорученням № 2666 від17.06.2014р. на суму 30 830,80 грн. Залишок заборгованості за актом складає 1 814 700, 27 грн., який на момент подання позовної заяви відповідачем не оплачений. Зобовязання по сплаті наданих послуг з виробництва теплової енергії за актом № 28/01 від 31.01.2014р. було припинено оплатою наступним чином: - оплатою платіжним дорученням № 1652 від 10.04.2014р. на суму 593 396, 30 грн.; - платіжним дорученням № 1828 від 23.04.2014р. на суму 75 420, 07 грн.; - платіжним дорученням № 1854 від 24.04.2014р. на суму 20 000,00 грн.; - платіжним дорученням № 1853 від 24.04.2014р. на суму 97 235, 58 грн.; - платіжним дорученням № 1866 від 25.04.2014р. на суму 53 889, 61 грн.; - платіжним дорученням № 1891 від 29.04.2014р. на суму 75 416, 23 грн. 29.07.2015р. зобовязання КП «ПКВ» по сплаті заборгованості за актом № 27/01 від 31.01.2014р. припинено в повному обсязі шляхом проведення заліків зустрічних однорідних вимог на підставі заяв № 231а від 31.03.2014р. на суму 1 000 000, 00 грн., № 395 від 30.04.2014р. на суму 300 000,00 грн., № 517 від 27.06.2014р. на суму 514 700, 27 грн., всього на суму 1 814 700, 27 грн. Заяви про заліки зустрічних однорідних вимог датовані 31.03.2014р., 30.04.2014р. та 27.06.2014р., проте за висновками позивача проведення їх у вказаний період суперечило чинному законодавству України оскільки були відсутні такі обовязкові умови як зустрічність, зрілість та ясність (стаття 601 Цивільного кодексу України), а саме листами № 42-27/2594 від 05.02.2014р., № 75-100/10931 від 14.05.2014р., № 42-27/12157 від 28.05.2014р. ВП ЗАЕС неодноразово повертав КП «ПКВ» заяви про заліки зустрічних однорідних вимог, в тому числі № 231а від 31.03.2014р., № 395 від 30.04.2014р. та № 517 від 27.06.2014р., у звязку з оскарженням ВП ЗАЕС в судовому порядку предмета заліків, а саме договору про заміну кредитора № 01/09-13 від 26.09.2013р. Позивач вказує, що господарська операція вважається здійсненою з моменту її відображення в документах бухгалтерського обліку. За висновками позивача взаємозаліки між ВП ЗАЕС та КП «ПКВ» на підставі заяв № 231а від 31.03.2014р., № 395 від 30.04.2014р. та № 517 від 27.06.2014р. вважаються проведеними 28.07.2015р., що підтверджується випискою № 307 з регістру аналітичного обліку ВП ЗАЕС станом на 29.07.2015р. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав суду наступні письмові пояснення. Зобовязання по сплаті наданих послуг з транспортування та постачання теплової енергії за актом 28/01 від 31.01.2014р. про надання послуг на суму 915 357,79 грн. припинено наступним чином: - оплатою платіжним дорученням № 1652 від 10.04.2014р. на суму 593 396, 30 грн.; - платіжним дорученням № 1828 від 23.04.2014р. на суму 75 420,07 грн.; - платіжним дорученням № 1854 від 24.04.2014р. на суму 20 000,00 грн.; - платіжним дорученням № 1853 від 24.04.2014р. на суму 97 235,58 грн.; - платіжним дорученням № 1866 від 25.04.2014р. на суму 53 889,61 грн.; - платіжним дорученням № 1891 від 29.04.2014р. на суму 75 416, 23 грн. На момент розгляду справи у бухгалтерському обліку позивача заборгованість за актом № 27/01 від 31.01.2014р. про надання послуг з виробництва теплової енергії складала 1 814 700, 27 грн. Зобовязання на вказану суму було припинено шляхом подачі: заяви про залік зустрічних вимог № 231а від 31.03..2014р. на суму 1 000 000,00 грн., № 395а від 30.04.2014р. на суму 300 000,00 грн. та № 517 від 27.06.2014р. на суму 514 700,27 грн. Після подачі заяв про залік зустрічних вимог, позивач жодних заперечень про нікчемність вказаних односторонніх правочинів не надавав, водночас не проводив вказаний залік зустрічних вимог по бухгалтерському обліку. Вказаний залік зустрічних однорідних вимог на підставі заяв про залік зустрічних вимог позивачем проведено у бухгалтерському обліку лише 29.07.2015р., що підтверджується актом № 71 звірки взаємних розрахунків за договором № 12Т-13 від 23.04.2013р. станом на 29.07.2015р. Відповідач просить суд зменшити розмір пені до 10 000,00 грн. з урахуванням положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України, погоджується із стягненням на користь позивача суми інфляційних витрат у розмірі 200 784, 50 грн., суми 3 % річних у розмірі 19 643, 56 грн., надати розстрочку виконання судового рішення терміном на 6 місяців, з жовтня 2015р. по березень 2016р. з щомісячним платежем в сумі 43 336,06 грн.

Розглянувши матеріали справи № 908/1436/15-г та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

23.04.2013р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» (теплопостачальна організація) та ОСОБА_1 підприємством «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (споживач) укладений договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12Т-13, відповідно до предмету якого теплопостачальна організація зобовязується надати послуги споживачу, зазначені у пункті 1.2 договору в необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобовязується сплачувати за отриманні послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені цим договором.

За умовами розділу 4 договору розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, 2х сторонній акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, 2-х сторонній акт з постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2- сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого законодавства в звітний період тарифу на теплову енергію.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем за фактичних обсяг щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за договором, які не суперечать діючому законодавству.

Розділом 3 договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання споживачем та теплопостачальною організацією та діє до 31.12.2013р. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до припинення строку його дії жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.

Із змісту договору на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12Т-13 від 23.04.2013р. слідує, що документ підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог до матеріалів справи надані акти про надання послуг, а саме: - акт про надання послуг за січень 2014р. № 27/01 від 31.01.2014р. на суму 2 838 717, 72 грн.; - акт про надання послуг за січень 2014р. № 28/01 від 31.01.2014р. на суму 915 357, 79 грн.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем по акту № 27/01 від 31.01.2014р. про надання послуг (виробництво теплоенергії) за січень 2014р. проведена часткова оплата платіжними дорученнями, а саме: - № 2004 від 07.05.2014р. на суму 357 986,95 грн.; - № 2388 від 29.05.2014р. на суму 30 204,98 грн.; - № 2434 від 02.06.2014р. на суму 37 177, 72 грн.; - № 2477 від 06.06.2014р. на суму 343 904,74 грн.; № 2651 від 13.06.2014р. на суму 51 907,61 грн.; - № 2664 від 16.06.2014р. на суму 64 708, 83 грн.; - № 2666 від 17.06.2014р. на суму 30 830,80 грн.; - № 1892 від 29.04.2014р. на суму 107 295, 82 грн.

Решта неоплачених коштів становить 1 814 700, 27 грн.

Оплата за постачання (транспортування) теплової енергії за січень 2014р. здійснювалась наступними платіжними дорученнями: - № 1652 від 10.04.2014р. на суму 593 396, 30 грн.; - № 1891 від 29.04.2014р. на суму 75 416, 23 грн.; - № 1854 від 24.04.2014р. на суму 20 000,00 грн.; - № 1853 від 24.04.2014р. на суму 97 235,58 грн.; - № 1866 від 25.04.2014р. на суму 53 889, 61 грн.; - № 1828 від 23.04.2014р. на суму 75 420,07 грн.

Загальна сума перерахованих грошових коштів за актом № 28/01 від 31.01.2014р. становить 915 357,79 грн.

Таким чином, вартість послуг транспортування та постачання теплової енергії за січень 2014р. по акту № 28/01 відповідачем була сплачена у повному обсязі.

Позивачем на адресу відповідача направлялись чисельні вимоги щодо оплати суми заборгованості.

З матеріалів справи слідує, що 26.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо Сервіс» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 підприємством «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (новий кредитор) укладений договір про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 01/09-13, відповідно до предмету якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу в сумі 14 256 536,28 грн. за договором про заміну кредитора (відступлення права вимоги) від 05.10.2011р. № 01/10-11, договором комісії № 1(3) 99У від 04.01.1999р., а новий кредитор заміняє первісного кредитора у основному зобовязанні на суму відступленого права вимоги, зобовязується розрахуватись з первісним кредитором, у якості компенсації вартості якої є плата за право вимоги боргу та отримує право вимагати від боржника сплатити суми боргу в розмірі 14 256 536, 28 грн.

Слід зазначити, що Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2790/13, за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Ельдорадо Сервіс», м. Запоріжжя та КП «ВК «Тепло Водоканал», м. Енергодар про визнання недійсним договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) № 01/06-12 від 15.06.2012р., прийнято рішення.

Позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано.

Постановою Вищого Господарського суду України від 10.06.2014р. рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Відповідач посилається на припинення зобовязання по оплаті заборгованості за актом № 27/01 від 31.01.2014р. шляхом подання заяв про залік зустрічних вимог № 231а від 31.03.2014р. на суму 1 000 000,00 грн., № 395 а від 30.04.2014р., № 517 від 27.06.2014р. на суму 514 700, 27 грн.

Оцінивши надані позивачем документальні докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до положень статті 11 Цивільного кодекс у України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: - договори та інші право чини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до вимог статей 526, 527 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однією із сторін.

У відповідності до вимог статті 603 Цивільного кодексу України у разі заміни кредитора боржник має право предявити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом предявлення вимоги.

Проаналізувавши викладені правові норми суд дійшов висновку, що заяви про залік зустрічних позовних вимог № 231а від 31.03.2014р. на суму 1 000 000,00 грн. та № 395а від 30.04.2014р. на суму 300 000,00 грн. не можна вважати такими, що частково припинили зобовязання відповідача за актом № 27/01 від 31.01.2014р., а саме 31.03.2014р. та 30.04.2014р. відповідно, оскільки у вказаний період відбувалось апеляційне та касаційне провадження у справі № 908/2790/13.

З матеріалів справи слідує, що відповідач повторно направив на адресу позивача супровідним листом № 495 від 23.06.2014р. заяви про заліки зустрічних вимог, в тому числі за договором № 12Т-13 від 23.04.2013р., рахунок № 27/01 від 31.01.2014р. на суму 1 000 000,00 грн., на суму 300 000,00 грн. Вказані заяви зареєстровані на підприємстві позивача - 26.06.2014р. (вхідний номер 13946).

Також, відповідачем повторно на адресу позивача направлена заява про залік зустрічних вимог на суму 600 000,00 грн. Вказана заява зареєстрована на підприємстві 08.07.2014р. за № 14666.

За висновками позивача проведення заліків зустрічних однорідних вимог відбулося 29.07.2015р.

З вказаною позицією позивача суд не погоджується, оскільки не можна вважати датою здійснення господарської операції, дату її відображення в документах бухгалтерського обліку.

Позивач документально не довів наявність правових підстав для проведення взаємозаліку по заявам (рахунок № 27/01 від 31.01.2014р. на суму 1 000 000,00 грн., 300 000,00 грн. та суму 514 700,27 грн.) в бухгалтерському обліку підприємства - 29.07.2015р.

Суд дійшов висновку, що оскільки заяви про залік однорідних вимог за рахунком № 27/01 від 31.01.2014р. були зареєстровані позивачем 26.06.2014р. та 08.07.2014р., то відповідно і погашення суми заборгованості по акту № 27/01 від 31.01.2014р. у розмірі 1 814 700, 27 грн. відбулося наступним чином: - 26.06.2014р. - 1 000 000,00 грн.; - 26.06.2014р. 300 000,00 грн.; - 08.07.2014р. 514 700,27 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 12Т-13 від 23.04.2013р. в розмірі 454 688, 13 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

У відповідності до вимог пунктів 4.4, 4.5 договору на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12Т-13 від 23.04.2013р. розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем за фактичний обсяг щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за договором, які не суперечать діючому законодавству.

У випадку прострочення сплати наданих послуг а строк, зазначений за пунктом 4.4 цього договору, споживач зобовязаний сплатити теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Таким чином, враховуючи вимоги договору на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 12Т-13 від 23.04.2013р., останньою датою сплати за надані послуги по актам № 27/01 від 31.01.2014р. та № 28/01 від 31.01.2014р. є дата 28.02.2014р., а першим днем прострочення оплати вартості наданих послуг є 01.03.2015р.

З розрахунку пені, представленому позивачем слідує, що позивач за актом № 27/01 від 31.01.2014р. нараховує пеню за період з 28.02.2014р. по 28.08.2014р.

Суд не погоджується з таким періодом, оскільки по перше, прострочка оплати вартості наданих позивачем послуг починається з 01.03.2014р., а по друге, оскільки заяви на проведення взаємозаліку повторно надійшли від відповідача 26.06.2014р. та 08.07.2014р., то відповідно і розрахунок пені повинен здійснюватися до 08.07.2014р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що пеня розрахована невірно.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 454 688,13 грн. підлягають задоволенню частково.

Стягнути з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 143 470,27 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних витрат у розмірі 2 130 570,03 грн. та 3 % річних у розмірі 195 051,95 грн.

Відповідно до положень статті 625 Господарського процесуального кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат у розмірі 353 584,57 грн.

З питання стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних у розмірі 195 051,95 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд знайшов його невірним, задоволенню підлягає сума 26 682,17 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання судового рішення, залишити без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Повернути позивачу суму судового збору у розмірі 17 473,80 грн., сплачену платіжним дорученням № 2424 від 26.02.2015р.

Керуючись ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503,Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, будинок 17 офіс 5-1, а/с 376; код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133; код ЄДРПОУ 19355964) суму пені 143 470 (Сто сорок три тисячі чотириста сімдесят) грн. 27 коп., суму інфляційних витрат 353 584 (Триста пятдесят три тисячі пятсот вісімдесят чотири) грн.57 коп., суму 3 % річних у розмірі 26 682 (Двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 17 коп., суму судового збору у розмірі 10 474 (Десять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 74 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133; код ЄДРПОУ 19355964) з державного бюджету України суму судового збору у розмірі 17 473 (Сімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 80 коп., видати довідку.

СуддяТ.А. Азізбекян

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 26.10.2015р.