Рішення № 53146850, 03.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.15р.

Справа № 904/8569/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", с. Надеждівка Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 8109 грн 66 коп. за видатковими накладними

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 8109, 66 грн за видатковими накладними: № 7716 від 07.11.2013, № 8162 від 25.11.2013, № 7979 від 18.11.2013 та № 8661 від 12.12.2013.

В позовній заяві позивач зазначив, що між ним та відповідачем відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України було укладено господарський договір у спрощений спосіб шляхом обміну телефонограмою та підтвердження прийняття до виконання замовлення на поставку товару на загальну суму 8109,66 грн

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2015 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.10.2015.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 15.10.2015 розгляд справи відкладено на 29.10.2015.

Від позивача 02.11.2015 надійшла заява, в якій він підтверджує наявність непогашеної заборгованості в сумі 8109,66 грн та просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідач відзив на позов не надав, участь свого повноважного представника не забезпечив у судове засідання, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною позовній заяві та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про відмову від отримання та закінчення терміну зберігання.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 28.09.2015 та 15.10.2015 були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізоформ" за накладною № 7716 від 07.11.2013 відпустило товариству з обмеженою відповідальністю "МІК" препарати медичного призначення на суму 2398,25 грн, за накладною № 7979 від 18.11.2013 на суму 1272,48 грн, за накладною № 8162 від 25.11.2013 на суму 205,32 грн, за накладною № 8661 від 12.12.2013 на суму 4233,61 грн, а всього на загальну суму 8109,66 грн.

В накладних позивач зазначений як постачальник, а відповідач як покупець.

30.04.2015 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою оплатити отриманий товар, але, як вказує позивач, вимога залишена без задоволення, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В даному випадку між сторонами склались взаємовідносини з купівлі-продажу товару.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивачем зобов'язання з передачі товару виконані, тому він має право вимагати від відповідача здійснення оплати за товар.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем позовні вимоги не оспорені, доказів погашення боргу відповідач не надав.

Таким чином позов слід визнати обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача у сумі 1218,00 грн.

Керуючись ст.ст. 205, 509, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", вул. Шевченка, 36, село Надеждівка Криворізького району Дніпропетровської області, код 19096149 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗОФОРМ", м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 1 кімната 5, код 34937637 борг в сумі 8109,66 грн та 1218,00 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 02.11.2015.

Суддя В.Д. Воронько