Рішення № 53145759, 27.10.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5917/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

27 жовтня 2015 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Лялюк Є.Д.

при секретарі Станкевич Р.В.

з участю посивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії Західного РД Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення банківського вкладу, нарахованих відсотків, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до Філії Західного РД Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення банківського вкладу, нарахованих відсотків, моральної шкоди, з підстав викладених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 19.12.2012 р. між ОСОБА_1 та Філією «Західного регіонального управління» Акціонерного товариства «Банк» «Фінанси та кредит» було укладено договір №16356/370-12 про банківський строковий вклад «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті. Предметом цього договору було розміщення вкладу у сумі 2 000 (дві тисячі ) доларів США під 10,25% річних на строк з 19.12.2012р. по 24.12.2013р. Згодом цей договір було пролонговано, а суму вкладу збільшено до 6 000 (шести тисяч) доларів США. 25.12.2014 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з письмовою заявою, в якій містилася вимога повернути її вклад, однак дана вимога була проігнорована, а кошти повернуті лише частково в розмірі 750 доларів США, тому просить позов задоволити та стягнути 5250,44 доларів США банківського вкладу за депозитним договором, 11,10% відсотків річних за користування вкладом та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

У судове засідання позивачка не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи без її участі. Просила позовні вимоги задоволити в повному обємі. Проти винесення заочного рішення не заперечилп.

Представник відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У відповідності до ст.224 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно ч.2 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що 19.12.2012 р. між ОСОБА_1 та Філією «Західного регіонального управління» Акціонерного товариства «Банк» «Фінанси та кредит» було укладено договір №16356/370-12 про банківський строковий вклад «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті. Предметом цього договору було розміщення вкладу у сумі 2 000 (дві тисячі ) доларів США під 10,25% річних на строк з 19.12.2012р. по 24.12.2013р. Згодом цей договір було пролонговано, а суму вкладу збільшено до 6 000 (шести тисяч) доларів США. 25.12.2014 р. позивачка зверталась до відповідача з вимогою повернути кошти.

Згідно із п. 4.1 Договору після закінчення строку, визначеного в п.1.1 цього Договору, або настання інших обставин, визначених чинним законодавством України чи цим Договором,- кошти з депозитного рахунку НОМЕР_1 повертаються клієнту за його письмовою вимогою шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший депозитний рахунок, а дія цього Договору припиняється. Клієнт зобов'язаний надати банку зазначену письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку вкладу, визначеного п.1.1 цього Договору

Так, судом встановлено, що 25 грудня 2014 року позивачка звернувся із письмовою вимогою до відділення AT«Банк «Фінанси та Кредит»» у м.Львові про припинення договору-заяви №16356/370-12 про банківський строковий вклад «Пенсійний» та видачі суми вкладу в розмірі 6000 дол. США, але кошти були частково повернуті лише в розмірі 750 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України вказує на те, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Стаття 633 Цивільного кодексу України визначає, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги звязку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 11,1% річних за користування коштами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договором позики встановлено проценти за користування позикою, а саме у розмірі 11,10% річних на суму заборгованості по позиці. Проценти, що підлягають відшкодуванню за користування позикою станом на 27.10.2015 року складають 451,10 доларів США

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як вказує законодавець, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, позивач не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував, те що діями саме відповідача йому завдано моральну шкоду, а тому позов в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задоволити частково, оскільки відповідач належним чином не виконав зобовязання за договором банківського вкладу, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, що підтверджується представленими суду письмовими доказами, а саме стягнути з Філії «Західне РУ « АТ «Банк Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 5250,44 доларів США за депозитним договором №16356/370-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті від 19.12.2012 р. а також стягнути з Філії «Західне РУ « АТ «Банк Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 відсотки за весь період користування вкладом у розмірі 11,10% річних в розмірі 451,10 доларів США.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в користь держави 1142,61 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.16, 525, 526, 530, 611, 625, 626, 629, 1058-1061 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 208, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Філії «Західне РУ « АТ «Банк Фінанси та Кредит» (МФО 325923, ЄДРПОУ22403603) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_2, ІПННОМЕР_3) 5250,44 доларів США за депозитним договором №16356/370-12 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті від 19.12.2012 р.

Стягнути з Філії «Західне РУ « АТ «Банк Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 відсотки за весь період користування вкладом у розмірі 11,10% річних в розмірі 451,10 доларів США.

В решті позовних вимог відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з часу отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Лялюк Є.Д.