Ухвала суду № 53143597, 04.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/7604/15-ц Номер провадження 22-ц/775/784/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Артемівськ Донецької області

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді: Будулуци М.С.,

суддів: Курило В.П., Космачевської Т.В.,

при секретарі Коваленко О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2015 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції про встановлення факту народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2015 року заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції ( далі - Відділ ДРАЦС по м. Слов'янську) про встановлення факту народження дитини - залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву.

В обґрунтування доводів скарги зазначила, що суд безпідставно не врахував, як письмовий доказ, медичне свідоцтво про народження у неї дитини, яке видане медичною установою, розташованої на території так званої ДНР.

Окрім цього, під час розгляду справи в суді першої інстанції її представники надали відеозапис, зроблений під час її вагітності та в лікарні після родів, який підтверджує факт її вагітності та народження у неї дитини, який суд не визнав в якості доказу.

Також вважає, що суд безпідставно не визнав в якості доказу і показання свідка - брата заявниці, зробивши висновок про те, що він зацікавлений у розгляді справи, чим порушив вимоги ст.63 ЦПК України, оскільки процесуальне законодавство не виключає можливості бути свідком особи, яка має родинні відносини з заявником.

Вона є громадянкою України і бажає, щоб її народжена дитина була зареєстрована на підконтрольній території України, а місце народження дитини визначено, відповідно до п.2 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», за місцем її проживання в місті Словянську Донецької області.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи не з'явилися, але про час та місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та телефонограмами (а.с. 71, 72, 73, 74).

Представники заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та адвокат Поляцько О.Ю. доводи апеляційної скарги підтримали та просили скаргу задовольнити.

Начальник Відділу ДРАЦС по м. Слов'янську надіслала до апеляційного суду Донецької області письмові заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якій просила скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін, а справу розглянути у відсутності їх представника (а.с. 85, 86 - 88).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду - слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як зазначено в ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 2 цієї ж статті ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як зазначено в ч.1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI (далі - Закон № 2398-VI), державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєння їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті, державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

За приписами ч.4 ст.13 Закону № 2398-VI, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я, документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері і дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.

За відсутністю документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Як зазначено в п.2 глави I розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/4 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (з наступними змінами та доповненнями до наказу), походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України, а підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:

а) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року № 9;

{Підпункт "а" пункту 2 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 814/5 від 17.03.2011, № 1113/5 від 06.06.2013}

б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.

Медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу заповнюється лікарем, під наглядом якого перебуває новонароджений, і засвідчується підписом керівника закладу охорони здоров'я та круглою печаткою закладу;

{Підпункт "б" пункту 2 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 814/5 від 17.03.2011}

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера державна реєстрація народження проводиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу.

Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Статтею 125 Сімейного кодексу України також передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з ч.1 п.7 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану народження.

Судом встановлено, що у серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту народження дитини, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила хлопчика, в шлюбі не перебуває та мешкає одна. На підтвердження факту народження дитини вона отримала медичне свідоцтво про народження № 219/157 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що видане Донецьким клінічним територіальним медичним об'єднанням так званої ДНР. Вона звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську (далі - відділ РАЦС по місту Слов'янську) за місцем свого проживання з заявою про видачу свідоцтва про народження сина та отримала від останнього роз'яснення за вих. № 2157/03.2-45 від 30 липня 2015 року, відповідно до якого, Донецька народна республіка є незаконним державним утворенням, а тому будь-який акт (рішення, документ), виданий цим органом та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків. Для державної реєстрації народження сина їй запропоновано надати паспорт, медичне свідоцтво народження дитини № 103/о, форма якого затверджена наказом МОЗ України від 08 серпня 2006 року № 545, що видане компетентними органами України, або рішення суду про встановлення факту народження дитини.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували факт народження у нею дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Слов'янську Донецької області.

При цьому суд зазначив, що допитаний в суді свідок ОСОБА_4 (брат заявниці) пояснив, що ОСОБА_1 народила сина 27 або 28 квітня 2015 року, що суперечить даті народження дитини, викладеної в заяві про встановлення факту народження дитини.

Що ж стосується медичного свідоцтва про народження дитини № 219/157 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що видане Донецьким клінічним територіальним медичним об'єднанням так званої ДНР, і фотознімків, наданих заявником, то суд не визнав їх належними та допустимими доказами, зазначивши, що на підтвердження заявленого факту народження дитини має бути надано інші докази: висновки судово - медичної експертизи, можливо відеозапис заявниці під час вагітності, показання свідків - медичних працівників, які були присутніми при пологах, та медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу за формою 103-1/о, що затверджена Міністерством юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 та видана закладом охорони здоров'я України.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду відносно недоведеності факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Слов'янську Донецької області дитини у заявника є правильними, оскільки належних і допустимих доказів, які є підставою для встановлення зазначеного факту, вона суду не надала.

При цьому, суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які є вичерпними. Рішення суду ухвалене на підставі наданих доказів, які повно і всебічно досліджені в судовому засіданні.

Як зазначено в ч.1 ст.125 СК України, якщо мати та батько не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження дитини.

А відповідно до ч. 4 ст.14 Закону України № 2398-VI, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, документи, що підтверджують факт народження.

У разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану народження, факт народження дитини може бути встановлений за рішенням суду, відповідно до ч.1 п.7 ст.256 ЦПК України.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд обґрунтовано не прийняв в якості доказу медичне свідоцтво про народження № 219/157 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що видане лікувальним закладом так званої ДНР, оскільки, відповідно до п. 1 постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-УІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», остання є незаконним державним утворенням, а відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII, будь-який акт (рішення, документ), виданий цим органом та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

З пояснень ОСОБА_2 (батька заявника ОСОБА_1) вбачається, що її дочка в місті Слов'янську Донецької області, за місцем реєстрації, на обліку в медичних закладах під час вагітності не перебувала. У грудні 2014 року, без отримання направлення лікарів для пологів, виїхала до м. Донецьку, де й перебуває до останнього часу.

Витяг з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5, що мешкає у м. Донецьку, яка надана суду, не є безумовним свідченням походження дитини у заявника, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 93).

Всупереч тверджень апелянта ОСОБА_1, клопотання про залучення відеозапису, про стан її вагітності та в лікарні після родів, в суді першої інстанції не заявлялось, про що свідчать журнали судових засідань та інші матеріали цивільної справи, як і не проведена відповідна технічна експертиза про час і місце проведення цих записів (а.с.2-3, 30, 42, 47).

Не є підтвердженням факту народження дитини і посилання ОСОБА_1 на фотознімки, які долучені до справи її представником - адвокатом Горелик Є.Б. під час розгляду справи в суді першої інстанції, на які вона посилається у апеляційний скарзі, де дата народження дитини позначена «28.04.2015 року», про яку дав пояснення в суді першої інстанції і свідок ОСОБА_4, як дату народження дитини, що суперечить даті та місту народження дитини, які просила встановити заявник у заяві, з якою вона звернулась до суду (а.с.2-3, 35-41).

Довід в апеляційній скарзі стосовно відсутності оцінки судом письмового доказу - довідки № 26 від 17 лютого 2015 року, апеляційний суд відхиляє, як безпідставний, оскільки вказана довідка взагалі відсутня у матеріалах цивільної справи, як і клопотання про її залучення до справи.

Втім, клопотання про призначення судово-медичної експертизи на підтвердження факту народження дитини у заявника ОСОБА_1, її представники не заявили, незважаючи на те, що апеляційний суд сприяв в цьому, відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України.

Таким чином, ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу, якій б підтверджував факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Слов'янську Донецької області у неї дитини, про що вона просила в заяві, з якою звернулася до суду. Відповідно ж до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд постановив обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не призводять до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 суд відхиляє, а рішення суду першої інстанції - залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: