Рішення № 53142951, 04.11.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5770/15-ц

2/264/2991/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"04" листопада 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., при секретарі Сердюк Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «Азовелектросталь» з позовом про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати з компенсацією, індексації заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, зазначивши що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем по 04 червня 2015 року. За період часу роботи позивачки в ПрАТ «Азовелектросталь» відповідач нараховував, але не виплачував позивачці заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість та були порушені її права на оплату праці. У подальшому позивачка уточнила позовні вимоги, оскільки заборгованість по заробітній платі виплачена відповідачем 29 вересня 2015 року. Так, просить стягнути середній заробіток за час затримки виплати за період з 05 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року в розмірі 4949,91 грн.

Позивачка у судове засідання не з'явилась, направила заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ "Азовелектросталь" до судового засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив на адресу суду письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.

У цьому випадку суд вважає доцільним ухвалити заочне рішення, оскільки відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 10, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Згідно з вимогами ст.ст. 57-59 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах із ПрАТ «Азовелектросталь» по 04 червня 2015 року.

Так, відповідно до наданих відповідачем заперечень та платіжних відомостей, заборгованість з виплати заробітної плати, що виникла перед ОСОБА_1, виплачена останній в повному обсязі 29 вересня 2015 року.

Відповідачем був наданий до суду розрахунок середньоденної заробітної плати позивачки ОСОБА_1 за останні два календарних місяці роботи, що передували дню звільненню.

Згідно даних зазначених відповідачем розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 80,00 грн.

Позивачка в своїй заяві повністю погодилась із розрахованим відповідачем розміром середньоденного заробітку в сумі 80,00 грн. і не заперечувала цю обставину та не наполягала на її доведенні згідно вимог ст. 61 ЦПК.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Крім того, нормами ст. 10, 11 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також за принципом диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на вказані принципи та обставини того, що сторонами погоджено розмір середньоденного заробітку в розмірі 80,00 грн., тому вказана обставина не підлягає доведенню іншими доказами, та вважається судом встановленою у зазначеному розмірі - 80,00 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

При розгляді справи було встановлено, що строки для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку в розрахунку для позивача не спливли.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується наступним.

Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Такі ж положення були викладені і у Правових позиціях Постанов Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39 цс11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс11.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 червня 2015 року по день фактичного розрахунку, тобто по 29 вересня 2015 року.

За даними представленого відповідачем графіку роботи №1 для працюючих в одну зміну з робочим днем тривалістю 8,2 годин на 2015 рік середньостатистична кількість робочих днів за період наступного дня після звільнення 05 червня 2015 року по день фактичного розрахунку 29 вересня 2015 р. складає 81 день.

Таким чином, розмір середнього заробітку за період з 05 червня 2015 року по 29 вересня 2015 року складає: 81 х 80,00 грн. = 6400,00 грн.

Також з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,60 грн. за вимоги майнового характеру.

Керуючись, ст. ст. 115 - 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 60, 61, 88, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», юридична адреса: м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників,1 (ЄДРПОУ 25605170, ІПН 256051705825, р/р 26003900175599 в Маріупольській філії ПАТ «ПУМБ», МФО 335742) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час затримки виплати в розмірі 6400,00 грн., з утриманням Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», юридична адреса: м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників,1 (ЄДРПОУ 25605170, ІПН 256051705825, р/р 26003900175599 в Маріупольській філії ПАТ «ПУМБ», МФО 335742) на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. О. Матвєєва