Постанова № 53142584, 01.10.2015, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

2а/225/265/2015

225/3081/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Суддя Дзержинського міського суду Донецької області Нємиш Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначила, що 19.03.2014 року звернулась до відповідача з заявою та необхідними документами для переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідачем було прийняте рішення від 28.03.2014 року за № 1681, яким було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» в зв'язку з не перебуванням її в офіційно зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вважає вказану відмову незаконною, оскільки рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 29.12.2013 року було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з червня 2004 року до дня його смерті та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2

ОСОБА_2 отримував пенсію за віком як службовець в органах місцевого самоврядування, згідно Закону України «Про державну службу». Тому вона має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивач надала клопотання, де просила розглядати справу за її відсутністю.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи, з урахуванням вимог ч.4 ст.33, ч.ч.8, 11 ст.35 КАС України, повідомлений вчасно та належним чином. При цьому, заяви про розгляд справи без його участі не надав та не скористався правом на подання заперечень проти позову або ж заяви про його визнання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України та приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 29.12.2013 року було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з червня 2004 року до дня його смерті та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, отримував пенсію за віком як службовець в органах місцевого самоврядування, згідно Закону України «Про державну службу».

19.03.2014 року звернулась до відповідача з заявою та необхідними документами для переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до рішення від 28.03.2014 року за № 1681, їй було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» оскільки немає підтверджуючих документів того, що вона була дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, відповідно, відсутні підстави для призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Згідно п.4 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У відповідності до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 КАС України. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення (вчинених дій чи допущеної бездіяльності), тобто прийняття рішення (вчинення дій чи допущення бездіяльності) з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

За змістом ст.8 КАС України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справ з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу. За приписами ч.2 вище вказаної статті непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

В силу дії ст.37 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Статтею 38 Закону передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про Державну службу», у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні , призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . від 31.05.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV від 17.11.2005 )

Згідно ст.44 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.45 ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Пунктом 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, чітко визначено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, до переліку яких зокрема входить довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником. Тобто в даному випадку, перелік документів які підтверджують наявність родинних стосунків не являється чітко визначеним та вичерпним.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадами суспільства.

Представники Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька в рішенні про відмову в переведенні з одного виду пенсії на посилаються на те, що немає підтверджуючих документів того, що ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_2 Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, а тому і відсутні підстави для призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Вищевказане є абсолютним порушенням конституційних прав позивачки, оскільки, як вже зазначено вище, до рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 29.12.2013 року було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з червня 2004 року до дня його смерті та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод-це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Статтею 46 Контитуції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при вирішенні спірного питання не врахував ряд обставин, які в сукупності підтверджують право позивачки на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, чим порушив її права, як учасника публічно-правових відносин, а тому вимоги адміністративного позову слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.3, 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст.36, 37, 38, 44, 45 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.3 Сімейного кодексу України, п.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, ст.ст.9, 10, 11, 69, 86, 71, 128,159 - 163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька від 28.03.2014 року за № 1681 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька перевести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: