Постанова № 5314179, 01.07.2009, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 2а-1759/1718-09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2009 року м. Сарни

Сарненський районний суд РІвненської областІ

під головуванням судді ВЛАСИК Н.М.

за участю секретаря судового засідання БЕРНАДСЬКОЇ О. Ф.

та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_1

відповідач : представник УПФ в Сарненському районі Карповець В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Березнівському районі та Управління пенсійного фонду України в Сарненському районі про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за 2006 -2008 року в сумі 3787 грн. 40 коп . суд , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі та Управління пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання дій відповідачів неправомірними, стягнення з відповідачів недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період за 2006-2008 роки в сумі 3787 грн. 40 коп. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги , просить позов задоволити

Представник відповідача УПФ в Березнівському районі в судове засідання не з»явився, подав заперечення на позов та заяву про розгляд справи у відсутність представника .

Відповідачем надані заперечення на адміністративний позов ,в яких , зокрема, вказано, що змін до Законів про державний бюджет на відповідні роки не вносилось, відповідач здійснює видатки в межах бюджетних асигнувань, виплату надбавки до пенсії дітям війни в розмірі 30% прожиткового мінімуму в законах про державний бюджет на 2007, 2008роки не передбачено, зазначено, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду. Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник Управління пенсійного фонду України в Сарненському районі Карповець В.В. не визнаючи позову на тій підставі , що Законом України « Про соціальний захист дітей війни» чітко не передбачено , яким саме органом і за рахунок яких коштів має здійснюватися призначення та виплата 30% надбавки до пенсії за віком , просить в задоволенні позову відмовити . Крім того , відповідно до вказаного Закону фінансування видатків на вказані соціальні виплати має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету , однак кошти на виплату підвищення до пенсії дітям війни в 2008 році до пенсійного фонду не перераховувались .

Судом оглянуті та досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи та надані для огляду та дослідження в судовому засіданні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 17. 07. ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 10. 01. 1994 року. ОСОБА_1 до 10 січня 2008 року перебувала на обліку в УПФ УКРАЇНИ В Березнівському району , оскільки проживала саме там. З 10 січня 2008 року ОСОБА_1 поставлена на облік в УПФ України в Сарненському районі в зв»язку із зміною місця проживання . Таким чином , вирішуючи даний позов слід виходити з того , що позовні вимоги стосуються двох управлінь пенсійного фонду .

У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп\2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". А отже, з 09.07.2007року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.- 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІV, то Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

Відповідно до п. 6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.

А відтак, позивач саме з 22.05.2008 року має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані некоституційними).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Прожитковий мінімум для осіб, що втатили працездатність визначено Законами України на відповідний бюджетний рік (2007, 2008рр.). Так, прожитковий мінімум для вказаний осіб становив: 406грн. в період з 01.04.-30.09.2007р.; 411грн. в період з 01.10.-31.12.2007р.; 470грн. в період з 01.01.-31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04.-30.06.2008р.; 482 грн. в період з 01.07.-01.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10-01.12.2008р..

Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, в ідповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Суду не надано доказів того , що позивач отримував підвищення до пенсії в період з 22. 05.2008 року по дату звернення до суду в розмірах, передбачених Постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530, а не в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушене, він має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 року виходячи з мінімальної пенсії за віком, що визначеється в розмірі прожиткового мінумуму для осіб, що втатили працездатність.

Покликання відповідачів на те, що діючим законодавством не передбачений обовязок здійснювати виплати, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Уп.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідачів щодо неможливості задоволення позовних вимог у звязку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання субєктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань, не приймається до уваги, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Суд також не бере до уваги покликання відповідачів на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідачів щодо не виплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.10.2008 року є протиправними.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачі не довели правомірність їх дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 по 31.12.20007 року та з 22.05.2008 р. по 31.10.2008 р. встановленого ст. 6 Закону №2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

В задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. слід відмовити, так як: у період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06 р., у період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 року - стаття 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. діяла в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. У період з 01.01.07 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.08 р. по 21.05.2008 р. положення Законів України про державний бюджет на 2006-2008 роки, що зупиняли дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладали її в новій редакції, неконституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування не було.

Разом з тим суд приходить до висновку , що оскільки ні позивачем ні відповідачем не надані розрахунки виплаченого в 2008 році підвищення до пенсії , проведені відповідно до Постанови КМ України « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28. 05. 2008 року , суд не має можливості стягнути на користь позивача несплачене підвищення до пенсії як дитині війни в конкретному грошовому обчисленні , оскільки в даному випадку слід враховувати і суму виплачених в 2008 році коштів.

Вимоги в частині стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік на думку суду не підлягають до задоволення , оскільки ст.. ст.. 77, 100 Закону України № 3235 від 20.12.2005 року « Про державний бюджет України на 2006 рік» була призупинена дія ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» , а рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційним положення цієї норми не приймалось , отже підстав для задоволення вимог в цій частині немає.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

Суд з відповідача судового збору не стягує, так як в силу п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються. Судових витрат по справі позивач не поніс , тому їх відшкодування не передбачено .

Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Березнівському району та Управління пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо не нарахування те невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року.

3. Зобов»язати Управління пенсійного фонду України в Березнівському районі (34600 м. Березне Рівненської області вул.. Андріївська , 48А , код ЄДРПОУ 22569290 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Рівненської області ) підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09. 07. 2007 року по 31.12.2007 року.

3. Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Сарненсьому районі (34500, м. Марни , вул.. Суворова , 8) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номерНОМЕР_2) підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно .

4. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Судя: підпис

копія вірна

Суддя Сарненського

районного суду Власик Н. М.