Рішення № 53140913, 04.11.2015, Шевченківський районний суд Харківської області

04.11.2015

637/404/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Стеганцова С.М.,

за участю секретаря - Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

Позивач по справі звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, яким просить суд в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «BMW-535 ЗНГ», 1999 року випуску, д/н НОМЕР_1; право власності на автомобіль «ВАЗ-2121040-120-40», 2007 року випуску, д/н НОМЕР_2; право власності на причеп легковий-В № шасі(рами) НОМЕР_6, тех.талон НОМЕР_7, свідоцтво НОМЕР_8; крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію половини вартості всього зазначеного майна та судовий збір, сплачений нею при подачі позову.

У судові засідання позивач не з'явилася, представник позивача наполягала на задоволенні позову, надавши суду лише частково докази позову в частині належності і вартості майна.

В подальшому представник позивача до суду не з'явилася, надавши письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі та наполягала на його задоволенні (а.с.73).

Відповідач у судові засідання неодноразово не з'являвся, що підтверджується письмовими рекомендованими повідомленнями (а.с.44,45), в подальшому надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.46).

У письмових запереченнях відповідач зазначив, що спірне майно було відчужене подружжям ще під час шлюбу зі згоди позивача, крім того, позивач звернулася до суду з вимогами про поділ майна, яке не входить до складу загального майна колишнього подружжя (а.с.47).

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини пов'язані з поділом майна подружжя.

10 лютого 2007 року сторони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 01 вересня 2013 року (а.с.15).

Від спільного подружнього життя сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розлучення виховується та проживає разом з позивачкою (а.с.6).

Сторонами не заперечується той факт, що в період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства вони придбали автомобіль BMW-535 ЗНГ, д/н НОМЕР_1, 1999 року випуску, що також підтверджується журналом карток від 25.01.2014 року (а.с.11) і довідкою заступника начальника УДАІ ГУМВС України в Харківській області, що вказаний автомобіль був придбаний і зареєстрований за відповідачем по справі 16.10.2010 року, а 09.08.2013 року знятий з обліку за відповідачем (а.с.12, 65), 22.08.2013 року даний автомобіль було перереєстровано за ОСОБА_4, тобто за 10 днів до винесення рішення про розірвання шлюбу.

Автомобіль ВАЗ-2121040-120-40, д/н НОМЕР_2, 2007 року випуску, що підтверджується журналом карток від 25.01.2014 року (а.с.12) і відповіддю заступника начальника УДАІ ГУМВС України в Харківській області, що вказаний автомобіль був придбаний і зареєстрований за відповідачем по справі 04.12.2012 року, а 13.08.2013 року знятий з обліку з відповідача (а.с.12, 65) і зареєстровано даний автомобіль з 28.08.2013 року за ОСОБА_5. за 5-ть днів до винесення рішення про розірвання шлюбу.

Причеп легковий-В № шасі(рами) НОМЕР_6, тех.талон НОМЕР_7, свідоцтво НОМЕР_8, що підтверджується обліковою карткою приватного ТЗ (а.с.8) і довідки заступника начальника УДАІ ГУМВС України в Харківській області, що вказаний причеп був зареєстрований за відповідачем по справі 20.03.2008 року і по даний час зареєстрованій за відповідачем (а.с.65).

З вищевикладеного вбачається, що дані транспортні засоби були придбані сторонами в період шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Таким чином суд вважає встановленим той факт, що вищезазначені автомобілі і причеп сторони по справі набули за час шлюбу і вони належать їм на праві спільної сумісної власності.

Статтею 65Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідач, відчуживши автомобілі, порушив права позивачки відповідно ч.3 ст.61 Сімейного кодексу України. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи, що на даний час об'єкти сумісної власності відсутні і позивачка просить стягнення компенсації за них, суд вважає, що відповідач повинен компенсувати їй частину вартості спірних автомобілів.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із ст. 70 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З правових роз'яснень у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Як встановлено в суді, договору щодо часток кожного з подружжя у спільній власності сторони не укладали.

Суд встановлено, що спірні автомобілі і причеп було придбано за час шлюбу.

Посилання відповідача в письмовому запереченні, що дані автомобілі не входять до спільного майна, підтвердження в судовому засіданні не знайшли, так як допустимими доказами не підтверджені.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно висновкам ТОВ «Альянс», яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності і свідоцтво про реєстрацію (а.с.56-61) про оцінку транспортних засобів, складеного 03.04.2014 року, ринкова вартість автомобілів на дату оцінки складає 17 491, 60 гривень.

Відповідач заперечень щодо вартості автомобіля не надав, про призначення експертизи для визначення вартості спірного майна клопотання не заявляв.

Відповідно до висновку ТОВ «Альянс» про оцінку вартості майна від 03.04.2014 року, BMW-535 ЗНГ, д/н НОМЕР_1, 1999 року випуску, вартість автомобіля складає 117 233,00 гривень (а.с.56).

Відповідно до висновку ТОВ «Альянс» про оцінку вартості майна від 03.04.2014 року, ВАЗ-2121040-120-40, д/н НОМЕР_2, 2007 року випуску, вартість автомобіля складає 57 683,00 гривень (а.с.59).

Вартість причепу легкового-В № шасі(рами) НОМЕР_6, тех.талон НОМЕР_7, свідоцтво НОМЕР_8, 2008 року, як зазначає позивачка, становить 11 000 гривень, але доказів цього суду в цій частині не надано.

Шевченківським районним судом Харківської області було встановлено, що в період перебування сторін у шлюбних відносинах, відповідач ОСОБА_2 зняв вказані автомобілі з обліку ВРЕР.

Норма права, передбачена ст. 60 СК України, створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності і це означає, що автомобіль «BMW-535 ЗНГ», 1999 року випуску, д/н НОМЕР_1; автомобіль «ВАЗ-2121040-120-40», 2007 року випуску, д/н НОМЕР_2; причеп легковий-В № шасі(рами) НОМЕР_6, тех.талон НОМЕР_7, свідоцтво НОМЕР_8 - є спільним сумісним майном подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання майна під час шлюбу, а й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Ні одна із сторін не надала суду письмових доказів того, що спірні автомобілі були придбані за особисті кошти одного із подружжя. Тому набуття спірних автомобілів в період шлюбу сторін створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності і відповідно до ст.60 СК України, вважається таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Пунктом 30 Постанови №1 1 від 21 грудня 2007 року, зазначено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено ,що один із них здійснив його відчуження чи використав на свій розсуд проти волі іншого з подружжя не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, приховав його , таке майно або його вартість враховується при поділі.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, на її користь повинно бути стягнуто 1/ 2 частина вартості спірних автомобілів без стягнення вартості причепу, так як позивачка не надала суду ринкової вартості причепу.

Посилання відповідача, що позивачка не надала доказів, правовстановлюючих документів на дані транспортні засоби і що транспортні засоби не входять до складу спільного майна подружжя, суд не сприймає до уваги з тих підстав, що відповідач не надав суду письмових доказів зворотного згідно ст. 10, 60 ЦПК України, що дані транспортні засоби на час їх спільного майна були зареєстровані на іншу особу і що в подальшому були відчужені зі згоди позивачки.

Діями відповідача позивачка була позбавлена можливості доступу до спірних автомобілів, а відтак і можливості суду надати докази, що підтверджують право власності на дані автомобілі.

Сам відповідач зайняв позицію неявки до суду, в зв'язку з чим надав письмову заяву про слухання справи в його відсутність, на неодноразову виклики до суду не з'являвся.

В ч. 1, 2 ст. 61 СК України зазначено, що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, одержані одним із подружжя.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Враховуючи, що позивачка надала докази лише в частині вартості автомобілів, суд позов задовольняє частково про стягнення з відповідача на користь позивача 1/ 2 частини вартості даних автомобілів, а в частині стягнення вартості причепа відмовляє, так як в цій частині не надано доказів про вартість причепу.

Суд також відмовляє позивачці в частині позовних вимог, щодо визнання за відповідачем права власності на дані автомобілі, так як позивач даних вимог не заявляв. Крім того, в даний час спірні автомобілі зареєстровані за іншими особами, що підтверджується довідкою ДАІ (а.с.65-66).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214- 215 ЦПК України, ст. 60, 61, 63, 65, 69 - 71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", від 21 грудня 2007 року N 11 суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію половини вартості автомобіля «ВМW-535 ЗНГ», 1999 року випуску , державний номер НОМЕР_4, в розмірі 58 616,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію половини вартості автомобіля «ВАЗ-2121040-120-40», 2007 року випуску , державний номер НОМЕР_5, в розмірі 28 841,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М.Стеганцов