Ухвала суду № 53136597, 27.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6423/15 Справа № 186/936/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Янжула С. А. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

Суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

При секретарі: Добролюбовій І.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2015 року

за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність, дії державного виконавця, заінтересована особа: Відділ державної виконавчої служби Першотравенського міського управління юстиції Дніпропетровської області, -

В с т а н о в и в :

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2015 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність, дії державного виконавця (а.с.32-35).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, оскільки державним виконавцем не здійснено арешт майна боржника, та задовольнити вимоги його скарги (а.с.38).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені скарги на бездіяльність, дії державного виконавця, суд першої інстанції встановив, що на час ознайомлення скаржника 02.04.2015 року з виконавчим провадженням державним виконавцем здійснено певні виконавчі дії щодо перевірки наявних у боржника рахунків в банківських установах, щодо отримання боржником доходів з різних джерел, щодо наявності у боржника рухомого та нерухомого майна.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно ч.1 ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається зі справи, 25 листопада 2014 року ОСОБА_2 звер-нувся з заявою до ВДВС Першотравенського МУЮ Дніпропетровської області про примусове виконання виконавчого листа № 186/936/14-ц, виданого 24 листопада 2014 року Першотравенським міським судом Дніпро-петровської області про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості в розмірі 17.365,00 грн. (а.с.3).

Постановою від 26 листопада 2014 року відкрите виконавче провадження № 45614457 та боржнику надано строк до 03 грудня 2014 року для добровільного виконання виконавчого документа (а.с.2).

Згідно ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

07 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій зазначив, що ознайомившись 02.04.2015 року з виконавчим провадженням виявив відсутність матеріалів по накладенню арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти боржника по його заяві в суді від 07.07.2014 року про забезпечення позову, а також що державний виконавець не вживає заходів щодо виконання судового рішення, та просив суд визнати бездільність, дії державного виконавця неправомірними та зобов'язати державного виконавця вчинити дії щодо виконання виконавчого листа відповідно Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Доводи апеляційної скарги щодо не відповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи не можуть бути прийняті до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому провадженні, дослідженому в суді апеляційної інстанції, ксерокопію якого долучено до справи, наявні запити державного виконавця до Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Державного реєстру обтяжень рухомого майна та інші, які здійснені 26.11.2014 року та отримані 15.04.2015 року (а.с.79-142).

Відсутність у справі запитів та відповіді на них на час ознайом-лення скаржника з матеріалами виконавчого провадження не є свідченням бездіяльності державного виконавця.

Не можуть бути враховані доводи апеляційної скарги щодо не накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звертається також на належне боржнику інше майно.

Тобто до з'ясування відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, у державного виконавця відсутні правові підстави для арешту майна.

При цьому як вбачається зі скарги, вимоги про визнання неправо-мірною бездільності державного виконавця щодо нездійснення ним арешту майна боржника, як і вимоги про зобов'язання державного виконавця вчинити дії щодо накладення арешту на майно боржника, стягувачем заявлені не були.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість ухвали суду першої інстанції є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законну і обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2015 року змінити в частині обґрунтування відмови в задоволенні скарги на бездіяльність, дії державного виконавця.

В решті ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2015 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: