Ухвала суду № 53136568, 20.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8131/15 Справа № 412/9183/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Левцунову І.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в :

05 червня 2012 року ПАТ «ДельтаБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору №007-03188-290807 від 29.08.2007 ПАТ "ДельтаБанк" відповідачеві була відкрита кредитна лінія на загальну суму 30.000,00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до умов договору. Оскільки зобов'язання позичальника не виконувалося належним чином, станом на 10.04.2012 утворилася заборгованість перед позивачем за кредитним договором в розмірі 24.241,84 грн., яка включає тіло кредиту, заборгованість за відсотками, заборгованість за комісіями та пеню. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму та судові витрати (а.с.2-4).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено (а.с.41-43).

В апеляційній скарзі (а.с.68-71) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, оскільки:

- відповідно до п.2.1. кредитного договору моментом надання кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів позичальника, але позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про настання зазначених обставин, а лише надає розрахунок заборгованості за договором, що само по собі не може доказом наявності заборгованості в силу того, що розрахунок не є первинним бухгалтерським документом;

- судом не застосовано положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого кредитору забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а саме у червні 2011 року;

- про слухання справи в суді першої інстанції апелянта належним чином повідомлено не було.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що сторонами укладено кредитний договір, внаслідок порушення умов якого з боку позичальника виникла заборгованість.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи здійснено та судове рішення ухвалене судом першої інстанції у відсутність відповідачів.

Відповідно до внесених до ст.311 ЦПК України змін, які набрали чинність з 30.07.2010 року, не повідомлення судом першої інстанції будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином про час і місце судового засідання, не є для суду апеляційної інстанції підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Тому самі по собі доводи апеляційної скарги про слухання справи в суді першої інстанції без належного повідомлення відповідача не можуть бути підставою для скасування судового рішення, яке є правильним.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2007 ПАТ "ДельтаБанк" та ОСОБА_2 укладений договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування пластикової картки № 007-03188-290807, за умовами якого відповідачу відкрито кредитну лінію в розмірі 3000,00 грн. строком на 364 дні з наданням кожної наступної кредитної лінії після спливу строку надання попередньої без підписання додаткових угод (а.с.5) зі сплатою процентів згідно з Тарифами банку та Умовами надання кредитної картки, погодженими з відповідачем (а.с.6,7).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 10.04.2014 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 24.616,84 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 7.878,88 грн.; заборгованість по відсоткам - 6.303,12 грн.; комісія - 10.059,84 грн., пеня - 375,00 грн. (а.с.12).

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості за договором не може бути доказом наявності заборгованості в силу того, що розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такий розрахунок наданий банком до суду відповідно до руху коштів на рахунку відповідача, виписка з якого долучена до матеріалів справи у суді апеляційної інстанції (а.с.85-97).

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором та випискою з рахунку, відкритого відповідачу на підставі договору, відповідачем періодично здійснювались платежі з погашення заборгованості за кредитним договором в тому числі останній раз 28.08.2009 року (а.с.12,89).

З позовом до суду банк звернувся до відповідача 05.06.2012 року (а.с.2).

Відповідно до ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що судом не застосовано сплив строку позовної давності, є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги банку та висновки суду першої інстанції про стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором, відповідач суду не надала.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: