Ухвала суду № 53136549, 02.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8802/15 Справа № 191/4189/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко Г. В. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі - Безрукавому Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 липня 2010 року в загальній сумі 33 127,39 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 15 066,58 грн.; по відсоткам за користування кредитом - 14 707,12 грн.; по пені та комісії за користування кредитом - 1300 грн. та штрафів: 500 грн. - фіксована частина та 1553,69 грн. - відсоткова складова. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

З таким рішенням не погодилась відповідачка, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону .

Судом першої інстанції встановлено, 02 липня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н у формі заяви позичальника, за яким остання отримала кредитну картку Універсальна 55 днів № НОМЕР_1 з нульовим кредитним лімітом, але із можливим його підвищенням, зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитним договором строком до березня 2016 року.

Позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом із Пам'яткою клієнта, «Умовами та Правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у вказаній заяві. (а.с.10 звор.)

Умовами договору визначено, що позичальник зобов'язується вносити щомісячні платежі на погашення заборгованості за тілом кредиту, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з умовами надання кредиту.

09 лютого 2012 року, відповідно до п.2.1.1.2.3 та п.2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», банк збільшив кредитний ліміт відповідачки до 12 000 грн.

Як видно з розрахунку заборгованості, цього ж дня ОСОБА_2 скористалась першою сумою кредиту у розмірі 8 287,13 грн. та сплатила комісію, згідно «Умов та Правил надання банківських послуг», у розмірі 250 грн., а з 02 березня 2012 року почала здійснювати погашення кредиту.

02 березня 2012 року позивач збільшив кредитний ліміт відповідачки до 13 000 грн., а 23 липня 2012 року - до 15 000 грн.

01 квітня 2013 року банком було змінено умови кредитного договору шляхом зниження відсоткової ставки до 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, відповідачці видано нову картку Універсальна Gold 55 днів № НОМЕР_1, а 18 грудня 2013 року її було замінено на іншу картку - Універсальна Gold 55 днів № НОМЕР_2, строк дії якої - до грудня 2017 року.

У подальшому, позичальник користувалась кредитним лімітом, нею здійснювалось часткове погашення боргу, отже нові умови кредитного договору були прийняті ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до ст. 1048, 1056-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Однак, відповідачка неналежним чином виконувала умови кредитного договору, допускала прострочення платежів, а тому станом на 31 березня 2015 року утворилась заборгованість в загальній сумі 33 127,39 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 15 066,58 грн., по відсоткам за користування кредитом - 14 707,12 грн., по пені та комісії за користування кредитом - 1 300 грн., штрафів: 500 грн. - фіксована частина та 1 553,69 грн. - відсоткова складова.

У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань по погашенню кредиту та відсотків, банк звернувся до суду із зазначеним позовом.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором.

Зазначений висновок суду підтверджений належними, дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є таким, що відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання апелянта у скарзі на те, що банк безпідставно, без її згоди встановив та підвищив кредитний ліміт на картці є необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», укладання кредитного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого кредитного ліміту, встановленого банком. Крім того, отримавши кредитний ліміт у сумі 15000 грн. відповідачка мала можливість ним не користуватись.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, не спростовують наявності заборгованості за кредитним договором, який є чинним та відповідачкою не оспорювався.

Оскільки апеляційна скарга та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: