Рішення № 53134804, 21.10.2015, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2001/13-ц

№ 2/207/642/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретарі Куцевол Л.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпродзержинську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 32129 грн. 44 коп. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення, що відповідно до укладеного договору №DZXRRX13770119 від 12.03.2008 р. ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 6240 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.03.2009 року. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», «Стандарт». У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. Посилаючись на викладене, позивач просив про стягнення кредитної заборгованості, а саме 3768,88 грн. - заборгованість по кредиту, 200,83 грн. - заборгованість по відсоткам, 589,68 грн. - заборгованість по комісії, 25563,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 150,16 грн. - штраф (процентна складова). Просить також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, дав пояснення, що ПриватБанк не підтвердив суму отриманих відповідачем коштів відповідно до договору, тому він не підтверджує наявності заборгованості, на яку претендує позивач. Розрахунок заборгованості позивача базується на його власних припущеннях та не підтверджений первинними документами у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивачем розрахунок не оформлений належним чином, не має зазначення прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, підпису цієї особи та печатки банку. Крім того вважає, що твердження позивача про те, що сторонами була збільшена позовна давність до п'яти років не можна брати до уваги. Оскільки зазначена зміна тривалості позовної давності була викладена в Умовах надання споживчого кредиту, а ці умови відповідачу як споживачу не надавалися та ним не підписувалися. Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки. Згідно зі ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплавом строку виконання. Строк виконання за Заявою встановлено не пізніше 12.03.2009 року. Таким чином, на момент пред'явлення до нього позову був пропущений строк позовної давності, про застосування чого заявлено стороною у спорі.

У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню. з наступних підстав

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Згідно із ст.ст.11,509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як випливає з матеріалів справи, 12.03.2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № DZXRRX13770119 про надання останньому кредиту в сумі 6.240 грн., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13.03.2009 року. Зазначений договір підписаний сторонами. Відповідно до умов укладеного договору, визначених в заяві позичальника, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», «Стандарт». Заявою позичальника передбачено, що виконання договору здійснюється шляхом погашення заборгованості по кредиту в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 20 по 25 число кожного місяця, позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 639,14 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Як вбачається з позовних вимог позивача у порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Заявлена позивачем в обґрунтування позовних вимог сума заборгованості станом на 02.04.2013 року 32129,44 грн. складається з наступного: 3768,88 грн. - заборгованість по кредиту, 200,83 грн. - заборгованість по відсоткам, 589,68 грн. - заборгованість по комісії, 25563,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 150,16 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивачем на обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості надано розрахунок заборгованості. На обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо стягнення пені, штрафу та збільшення строку позовної давності на всі вимоги за кредитним договором до 5 років, позивачем надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), викладені на окремих аркушах і підписані позивачем, "ПриватБанком". Як встановлено в судовому засіданні в наданих позивачем до суду Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відсутній підпис відповідача. Умови підписані лише головою "ПриватБанку". В Умовах не зазначена також дата їх прийняття чи затвердження. Відсутня інформація, з якого по який час діяли положення Умов у тому варіанті, який представлений суду, а також, що ці умови стосуються саме споживчого кредиту, наданого відповідачу. Оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не підписані відповідачем, не зазначені в кредитному договорі як додатки до нього, відсутня дата складання їх, суд прийшов до висновку, що зазначені Умови не є допустимим доказом у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, позивачем не доведено в судовому засіданні обставин того, що відповідач був ознайомлений та згідний з умовами, що викладені в окремому документі "Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт)". Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про це складається у письмовій формі. Відповідно до кредитного договору між ПриватБанком та відповідачем кінцевий термін повернення кредиту 12.03.2009 року. Строк позовної давності відраховується з 12.03.2009 р., тобто позивач повинен був звернутись за захистом своїх прав до 12.03.2009 року. Про існування заборгованості Позивач знав, що підтверджується розрахунком заборгованості. Ніяких заяв про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від позивача до суду не надходило. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Позивачем надані суду Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких уставлено позовну давність тривалістю в 5 років, не містять підпису відповідача. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника від 12 березня 2008 року, містить розбіжності. Крім того, у заяві позичальника від 12 березня 2008 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Згідно п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Зазначена норма матеріального права була чинною як на момент подання відповідачем заяви про одержання кредиту, так є чинною і на момент розгляду справи судом. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від заяви сторони у спорі. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») відповідачем не підписані, а позивач не довів укладення між сторонами договору про збільшення позовної давності, тому позов ПриватБанку не підлягає задоволенню за спливом строку позовної давності. Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п. 31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року (№ 6-38753св13) та від 18 грудня 2013 року (№6-40942св13).

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст. 88 ЦПК України, вважає що їх повинен понести позивач ПАТ КБ "ПриватБанк".

Керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 267 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя В.Г. Тюлюнова