Ухвала суду № 53134425, 19.10.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/361/15-к Головуючий у І інстанції Валевач М. М. Провадження № 11-кп/795/683/2015 Категорія - ст. 286 ч. 2 КК України Доповідач Демченко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіДемченка О. В.

суддів: Рудомьотової С.Г., Акуленко С.О.,

при секретарі Гой Н.Г.,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурорів - Шимка Є.М., Шваб Л.В.

адвокатів: Данича О.СМ., Нестеренка С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в залі суду справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2015 року в кримінальному провадженні № 12014270280000268 ,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2015 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, без постійної реєстрації, студент Київського національного університету технологій та дизайну, не одружений, військовозобов'язаний, раніше не судимий,

засуджений: за ст. 286 ч. 2 КК України до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки. З нього стягнуто на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 687 грн. 96 коп. та на користь Щорського районного бюджету Чернігівської області за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 686 грн. 80 коп. Питання речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що 19 вересня 2014 року близько 00 год. 10 хв. він, керуючи автомобілем «Деу-Ланос» д.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. 30 років Перемоги в місті Щорсі Чернігівської області, в районі розташування житлового будинку № 4 в напрямку центра міста, проявив неуважність, не врахував дорожні умови і дорожню обстановку, які повинен враховувати водій при виборі швидкості руху і смуги руху, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобілем, чим порушив вимоги п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, п. 12.1 Правил дорожнього руху, що призвело до перекидання автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Деу-Ланос» ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді численних саден, крововиливів та ран голови, кінцівок та тулубу, прокольного перелому основної кістки, розтрощення скроневої ділянки головного мозку, забою головного мозку, повного поперечного черезвертального перелому правої стегнової кістки, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і згідно висновку судово-медичної експертизи № 124 від 24 вересня 2014 року перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого, безпосередньою причиною якої є набряк-набухання головного мозку, що розвинувся внаслідок забою головного мозку з розтрощенням лівої скроневої долі.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3(б), 12.1 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинного-наслідковому зв'язку з наслідками, які настали в результаті ДТП.

Не погодившись з вироком, обвинувачений ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу з додатками, в якій просить вирок скасувати і провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Скарга обґрунтована тим, що суд при постановленні вироку не взяв до уваги його, ОСОБА_4 свідчень про те, що за кермом автомобіля в момент аварії знаходився не він, а ОСОБА_6, який і загинув при ній. Суд дав неправильної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_7, ОСОБА_8, а показання інших допитаних в праві свідків свідчать на його користь. Обвинувачений піддав сумніву висновки судово-медичних експертиз в справі, оскільки вони не містять категоричних висновків щодо того, на якому місці в салоні автомобіля знаходились обвинувачений та ОСОБА_6

В засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свою скаргу, просив її задовольнити з наведених в ній підстав. Показав, що паралельно з навчанням працював таксистом у фірмі «Ред-таксі» та використовував для роботи автомобіль «Деу-Ланос» д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7 і як пасажира знав ОСОБА_6 18 вересня 2014 року він відвіз ОСОБА_5 як свого клієнта в м. Щорс, а увечері того ж дня забрав його в Щорсі, щоб відвезти в Чернігів. В цей час ОСОБА_6 вже був п'яним. По дорозі на Чернігів в районі селища Березне ОСОБА_6 попросив його зупинитись, а коли ОСОБА_4 виконав його прохання, то ОСОБА_6 став його, ОСОБА_4 бити й душити, забрав ключі від його автомобіля та сів за кермо машини з наміром кудись поїхати. ОСОБА_4, відчуваючи відповідальність за ввірений йому автомобіль, сів на пасажирське сидіння попереду, пристебнувся паском безпеки. ОСОБА_6 розвернув автомобіль і поїхав назад, в м. Щорс, їхав він зі швидкістю 140 км/год. В м. Щорсі автомобіль попав колесом в яму, його занесло й розвернуло, автомобіль перекинувся на ліву сторону і зробивши повний оберт, став на колеса. В цей час обвинувачений помітив, що в салоні немає ОСОБА_5, якого він знайшов неподалік з тілесними ушкодженнями. Вважав себе невинуватим в скоєнні ДТП, оскільки автомобілем не керував, автомобіль вибув з його володіння унаслідок неправомірних дій ОСОБА_6

Позиція обвинуваченого була підтримана його адвокатами Нестеренком С.О. та Даничем О.С. Прокурор заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, колегія суддів, допитавши потерпілу, експертів, дослідивши матеріали справи, вважає вину ОСОБА_4 доведеною повністю, а його апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Таке рішення ґрунтується наступним.

Допитана в суді першої інстанції та апеляційному суді потерпіла ОСОБА_5 показала, що була знайома з ОСОБА_4. як з таксистом, який надавав транспортні послуги їй та її чоловіку. 18 вересня 2014 р. її чоловік ОСОБА_6 на автомобілі таксі під керуванням ОСОБА_4 виїхав з дому. З ним вона неодноразово зв'язувалась по телефону, востаннє - в період з 23 години до 1 години ночі. Спілкуючись з ним, вона почула, що він був сильно п'яним, повідомив, що знаходиться в м. Щорсі і скоро їхатиме додому. Після цього зв'язку з ним не було, як не було і телефонного зв'язку з ОСОБА_4 потерпіла категорично заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважала призначене йому покарання законним і справедливим. Одночасно наполягала, що її чоловік ніяк не міг знаходитись за кермом автомобіля, оскільки керувати автотранспортом не умів і прав на керування не мав.

Свідок ОСОБА_9 , власник автомобіля «Деу-Ланос» д.н. НОМЕР_1 в суді першої інстанції повідомила, що їй відомо про зізнання ОСОБА_4 про те, що керував цим автомобілем саме він, але в послідуючому він свої показання змінив.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що 19 вересня 2014 року вона працювала черговою медсестрою приймального відділення Щорської центральної районної лікарні. До лікарні працівниками міліції був доставлений ОСОБА_4, який в її присутності повідомив, що за кермом автомобіля перебував саме він.

Даючи оцінку показанням цих свідків, колегія суддів вважає, що вони цілком підставно покладені місцевим судом в обґрунтування вироку. Суду не надано ніяких вагомих доказів, які б спростовували ці показання, не наведено підстав для того, щоб вважати ці докази недопустимими. Разом з іншими доказами ці показання прямо свідчать про винуватість ОСОБА_4

Щодо показань свідка ОСОБА_10, яка теж знаходилась в приймальному відділенні лікарні і могла чути пояснення ОСОБА_11, то колегія суддів вважає, що оскільки цей свідок є лікарем, в обов'язки якого не входить вияснення обставин ДТП, а входить обстеження та лікування хворих, вона могла не звернути уваги на пояснення ОСОБА_4 в приймальному відділенні лікарні. Ці показання свідка ОСОБА_10 показань свідка ОСОБА_8 не спростовують.

Показхання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, наведені у вироку, не містять інформації щодо того, хто керував автомобілем під час ДТП, а показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є показаннями з чужих слів - самого обвинуваченого, який зацікавлений у справі і ці докази обвинуваченого не виправдовують.

Факт та наслідки дорожньо-транспортної пригоди з участю ОСОБА_4 зафіксовані при проведенні огляду місця ДТП (т.1 а.с. 9-20), в ході якого встановлено, що ДТП відбулось на прямій ділянці дороги з асфальтобетонним покриттям для двох напрямків, з ґрунтовим узбіччям, в суху погоду, автомобіль д.н. НОМЕР_1 стоїть перпендикулярно дорожньому покриттю.

З протоколу огляду транспортного засобу від 20 вересня 2014 р. видно, що на автомобілі д.н. НОМЕР_1 зафіксовано механічні пошкодження у вигляді деформації капота, верхньої частини кузова. Мають місце численні подряпини лакофарбового покриття кузова (т.1 а.с. 30-38).

З висновку судово-медичної експертизи трупа № 124 від 01 листопада 2014 р. вбачається, що причиною смерті ОСОБА_6 є набряк-набухання головного мозку, що розвинувся внаслідок забою головного мозку з розтрощенням лівої скроневої долі, який є наслідком внутрішньочерепної травми з переломом кісток основи черепа. При експертизі трупу ОСОБА_6 виявлено численні садна, крововиливи та рани голови, кінцівок та тулубу, інші тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з його смертю. Комплекс тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_6 дозволив зробити експерту висновок про те, що вони не відповідають таким, які могли виникнути при керуванні автомобілем під час ДТП (т.1 а.с. 68-75).

З висновку судово-медичної експертизи № 119 від 22 листопада 2014 р. вбачається, що тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_4 відносяться до середнього ступеню тяжкості і могли бути отримані ним при керуванні автомобілем 19 вересня 2014 р., та не могли утворитись при перебуванні на пасажирському сидінні автомобіля (т.1 ас.с. 82-84).

Даючи оцінку цим експертним висновкам, колегія суддів апеляційного суду вважає їх належними і допустимими. Стороною захисту не надано ніяких вагомих доказів того, що експертні висновки зроблено не уповноваженою на те особою, яка не має відповідної освіти й досвіду роботи, що нею порушено порядок і методику проведення експертних досліджень.

З висновків комплексних медико-автотехнічних експертиз №№ 1, 2 від 6 січня 2015 р. вбачається, що комісія експертів прийшла до висновку про перебування за кермом автомобіля в момент ДТП саме обвинуваченого ОСОБА_4, а не ОСОБА_6 (т.1 а.с. 110-128).

Даючи оцінку висновку експертів № 2 по факту смерті ОСОБА_6, колегія суддів вважає його належним і допустимим доказом, який підставно покладений в обґрунтування вироку. Так, з описової частини цього висновку, як і з описової частини попереднього висновку № 124 вбачається, що при розтині трупа ОСОБА_6 було зафіксовано пошкодження голови з правої сторони: правої тім'яної, правої скроневої ділянок, нижньої щелепи справа та зліва та інших тілесних ушкоджень, в тому числі перелом правої стегнової кістки (а.с.112). Наявність таких тілесних ушкоджень з правої сторони тіла ОСОБА_6, на думку колегії суддів, якраз і свідчить про те, що він знаходився не на місці водія, а на місці пасажира з правої сторони салону і висновок експертів в даному випадку є правильним. Щодо розтрощення лівої скроневої ділянки головного мозку, на чому загострювала увагу сторона захисту, то колегія суддів наголошує, що експертами було встановлено пошкодження саме головного мозку, а не шкіряних, м'язових покровів чи кісток черепа з лівої сторони голови ОСОБА_6 з описової частини експертного висновку вбачається, що в лівій скроневій кістці наявний трепанаційний отвір, тобто результати хірургічного втручання.

Обидва експертні дослідження виконані комісією досвідчених експертів, кожен з яких виконував свою частину роботи в межах своєї компетенції. З цих висновків вбачається, що експертом-автотехніком досліджувався автомобіль «Деу-Ланос» НОМЕР_1, в тому числі розташування усіх предметів в салоні, наявність чи відсутність сторонніх предметів, педальний вузол, пошкодження лакофарбового покриття. З урахуванням усіх отриманих в ході досліджень даних висновок було зроблено колегіально і він не викликає сумнівів у суду. Колегією суддів відхиляється позиція сторони захисту про те, що кожен з експертів виходив за межі своєї компетенції, оскільки кожен з них виконав свою частину роботи і висновок ними було зроблено колегіально.

В засіданні апеляційного суду були допитані експерти, які проводили комісійні медико-автотехнічні експертизи: ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які підтвердили правильність своїх експертних висновків, пояснили, чому вони прийшли до своїх висновків і наголосили на тому, що наявні в їхньому розпорядженні дані дозволяють зробити висновок про те, що саме ОСОБА_4 перебував за кермом автомобіля д.н. НОМЕР_1.

Отже, обидва експертні висновки №№ 1 і 2 колегією суддів апеляційного суду визнаються належними і допустимими, які в сукупності з іншими доказами, повністю і детально між собою узгоджуючись, викривають обвинуваченого в інкримінованому йому діянні.

Вказані експертні висновки колегією суддів визнаються достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_4. Колегією суддів відхилено ряд клопотань сторони захисту про призначення додаткових експертиз, оскільки стороною захисту не наведено переконливих доводів у необхідності їхнього проведення, а питання, які необхідно поставити перед експертами, виходять за межи досліджуємої судом ситуації.

Колегія суддів оцінює показання ОСОБА_4 в судовому засіданні як такі, що були вигадані ним з метою ухилення від відповідальності. Вони суперечать іншим доказам в справі, є непослідовними, нелогічними і місцевий суд обґрунтовано відхилив їх. З такою оцінкою показань обвинуваченого погоджується колегія суддів.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4., які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_6, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_4 характеризується позитивно, судимостей не має.

Обговорюючи питання про призначення покарання, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для його пом'якшення. По справі не встановлено обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання. У відповідності до ст. 3 Конституції України, життя людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. З урахуванням цих обставин та думки потерпілої, колегія суддів не вважає призначене покарання занадто суворим. До того ж воно призначене у мінімальному передбаченому законом розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2015 року в кримінальному провадженні № 12014270280000268 відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу негайно після її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим під вартою - в той же строк з моменту отримання її копії.

СУДДІ:

О.В. Демченко С.О. Акуленко С.Г.Рудомьотова