Рішення № 53133859, 03.11.2015, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8736/15-ц

Провадження №2/751/1806/15

Рішення

Іменем України

03 листопада 2015 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Мороз К. В.

при секретарі Гнатюк І. М.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета позовних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 109200 грн. за Договором позики від 27.01.2015 року та 420000 грн. за розпискою від 29.01.2015 року. Мотивуючи вимоги тим, що 27.01.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений Договір позики грошових коштів на суму 109200 грн. 00 коп., що еквівалентно 5200 доларів США по курсу продажу валюти комерційними банками м. Чернігова на 27.01.2015 року. Відповідно цього Договору, а саме п. 2, ОСОБА_2 повинна сплатити борг до 27.07.2015 року. Крім того 29.01.2015 року ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_4 420000 грн. 00 коп., що еквівалентно 20000 доларів США по курсу продажу валюти комерційними банками м. Чернігова на 29.01.2015 року по окремій розписці, ці гроші повинна була повернути після продажу свого будинку в м. Чернігові по вул. Сіверянській, 18. Будинок проданий. Гроші ОСОБА_4 не отримав.

Згідно ст. ст. 512- 514 ЦК України по Договору про відступлення права вимоги від 27.07.2015 року ОСОБА_4 відступив позивачу право стягнути заборгованість та пеню за затримку повернення боргу. 28.07.2015 року ОСОБА_4 направив ОСОБА_2 лист про відступлення прав вимоги з копією Договору. Відповідно до ст. ст. 525-526, 530 ЦК України зобов'язання має бути виконано і ОСОБА_2 повинна повернути прострочені кошти.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 462000 грн., що становить еквівалент 22000 доларів США за Договором позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 27 січня 2015 року, розпискою ОСОБА_2 від 29 січня 2015 року - закрито.

Заявою від 26 жовтня 2015 року ( а. с. 37) позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 67200 грн. 00 коп. (еквівалент 3200 доларів США) заборгованості по Договору позики від 27 січня 2015 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив стягнути залишок заборгованості за Договором позики грошових коштів в сумі 67200 грн. 00 коп..

Відповідач просила відмовити у задоволені позовних вимог. Пояснила, що у ОСОБА_4 позичала грошові кошти неодноразово, в грудні 2014 року дав 2000 доларів США, в січні 2015 року повторно звернулась і за пропозицією ОСОБА_4 пішли до нотаріуса. У нотаріуса 27 січня 2015 року ОСОБА_4 дав 6000 дол. США, хоча зазначили 5200 доларів США, а 4000 дол. США пообіцяв дати через два дні. 29 січня 2015 року відповідач приїхала до ОСОБА_4 і під диктовку останнього написала розписку і отримала 4000 дол. США. 20 липня 2015 року у нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 отримав від відповідача 22000 доларів США і написав розписку, що претензій не має. Лист із Договором про відступлення права вимоги приходив і договір не оспорювався. В розписці 29 січня 2015 року написана сума еквівалент 20000 доларів США із розрахунку всіх позичених коштів, в тому числі і згідно Договору позики від 27 січня 2015 року.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог повністю, оскільки розписка від 20 липня 2015 року свідчить про повне виконання зобов'язання відповідача перед ОСОБА_4.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 просив позов задовольнити. Пояснив, що неодноразово давав грошові кошти відповідачу, близько 4000 дол. США були надані без оформлення розписки. Коли наступний раз відповідач попросила кошти, то вирішили оформити письмово, у нотаріуса оформили Договір позики на 5200 дол. США. Через пару днів прийшли повторно і попросили 16000 дол. США і пообіцяли розрахуватися після продажу будинку, який спадкують. Врахувавши надані в грудні 2014 року грошові кошти була написана розписка на 20000 дол. США. 20.07.2015 року отримав 22000 дол. США в рахунок виконання зобов'язання за розпискою та часткове виконання за Договором позики.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надала покази, що 27 січня 2015 року відповідач отримала 6000 дол. США, а 29.01.2015 року ОСОБА_4 передав 4000 дол. США. 20.07.2015 року ОСОБА_4 отримав всі кошти і написав розписку, що претензій немає. Але на наступний день сказав, що ще повинні кошти. В травні 2015 року ОСОБА_4 давав в борг особисто свідку.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала покази, що 20 липня 2015 року у присутності свідка, ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 грошові кошти і останній заявив, що претензій немає і написав розписку. Суму переданих коштів та підстави передачі коштів свідок не знає.

Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 27 січня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений Договорі позики грошових коштів 109200 грн. 00 коп., що є еквівалентом суми 5200 доларів США, за середнім курсом продажу валюти фізичним особам комерційними банками міста Чернігова станом на 27 січня 2015 року. Сторони домовилися, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 27 липня 2015 року, у разі порушення зобов'язання ОСОБА_4 вправі буде вимагати повернення суми позики та суми штрафних санкцій, що буде еквівалента 4000 доларам США за середнім курсом продажу валюти фізичним особам комерційними банками міста Чернігова на день відшкодування. Договір позики грошових коштів посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі за № 68 ( а. с. 17-18).

29 січня 2015 року ОСОБА_2 написала розписку про отримання від ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 420000 грн. 00 коп., що є еквівалентом 20000 доларів США по курсу на 29 січня 2015 року. Строк повернення 27 липня 2015 року ( а. с. 19). На звороті розписки наявний напис, що ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 20000 доларів США, дата, підпис.

20 липня 2015 року ОСОБА_4 написав розписку, що гроші в розмірі 22000 доларів США отримав від ОСОБА_2 в повному обсязі. Претензій немає ( а. с. 26).

27 липня 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали Договір № 1/07 про відступлення права вимоги відповідно до ст. ст. 512-514 ЦК України від ОСОБА_2 права вимоги по несплаченим боргам по розписці від 29 січня 2015 року в сумі 420000 грн. 00 коп. та Договору позики грошових коштів на суму 109200 грн. 00 коп.. Договір оформлений у письмовій формі і підписаний сторонами правочину ( а. с . 3).

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів судом встановлено, що між ОСОБА_4, право вимоги якого перейшло до ОСОБА_1, та ОСОБА_2 29 січня 2015 року був укладений у письмовій формі Договір позики грошових коштів на суму 109200 грн. 00 коп., що є еквівалентом 5200 доларів США.

Договір № 1/07 про відступлення права вимоги від 27 липня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладений у письмовій формі. Про відступлення права вимоги ОСОБА_2 була повідомлена у встановленому порядку і в судовому засіданні права ОСОБА_1 не оспорювала.

Згідно ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів одержання грошових коштів в меншому розмірі ніж визначено у Договорі позики грошових коштів від 27 січня 2015 року та розписці від 29 січня 2015 року.

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що згідно Договору позики грошових коштів від 27 січня 2015 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 еквівалент 5200 доларів США і згідно розписки від 29 січня 2015 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_4 еквівалент 20000 доларів США, всього було отримано еквівалент 25200 доларів США.. Розписка від 20 липня 2015 року ОСОБА_4 свідчить про виконання ОСОБА_2 зобов'язання в сумі еквівалентній 22000 доларів США, а тому неповернута сума за грошового зобовязання ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 станом на 27 липня 2015 року становила еквівалент 3200 доларів США. Розписка ОСОБА_4 від 20 липня 2015 року не свідчить про повне виконання зобов'язання ОСОБА_2 за двома договорами позики.

Відповідно до ст. 545 ЦК України суду не надано доказів на підтвердження виконання зобовязання у повному обсязі, а тому відповідно до ст. ст. 625, 1050 ЦК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за Договором позики грошових коштів від 27 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зареєстрованого в реєстрі № 68 в сумі 67200 грн. 00 коп.

Згідно ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 672 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 545, 599, 625, 1046 -1047, 1049 1051 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета позовних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики грошових коштів від 27 січня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зареєстрованого в реєстрі № 68 в сумі 67200 ( шістдесят сім тисяч двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь УК у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, МФО 853592, ГУДКСУ в Чернігівській області, розрахунковий рахунок 31210206700004, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу 02894496 судовий збір в сумі 672 грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К. В. Мороз