Ухвала суду № 53132470, 28.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/2364/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Буток Т. А.Номер провадження 22-ц/788/1924/15 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г. Категорія - 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 серпня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Дубов'язівська селищна рада, Управління Держземагенства у Конотопському районі, Комунальне підприємство «Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації»

про погодження меж земельної ділянки

в с т а н о в и л а :

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 серпня 2015 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в смт. Дубов'язівка Конотопського району по вул. Космонавтів, 4 знаходиться житловий будинок, який належить ОСОБА_3 - 71/100 частин та ОСОБА_4 - 29/100 частин. За вищевказаною адресою знаходиться земельна ділянка, площею 0, 34 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. Згідно свідоцтв про право власності № 350 від 10 жовтня 1957 року та № 423 від 10 жовтня 1957 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить по 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1. У зв'язку із побудовою нових будівель були змінені ідеальні долі співвласників, відповідно до свідоцтв про право власності №176 від 16 липня 1982 року ОСОБА_5 належало 43/100 частин, ОСОБА_6 - 57/100. Відповідно до Договору дарування від 18 жовтня 1982 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_4 57/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. На підставі рішення виконавчого комітету Конотопської районної ради № 48 від 18 квітня 1989 року, у зв'язку з закінченням ОСОБА_5 будівництва нового житлового будинку на старій усадьбі, 30 серпня 1989 року йому видано свідоцтво про право власності на 71/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1. На підставі рішення виконавчого комітету Конотопської районної ради № 48 від 18 квітня 1989 року, в зв'язку із зміною ідеальних долей, ОСОБА_4 30 серпня 1989 року видано свідоцтво про право власності на 29/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право на спадщину від 30 листопада 1989 року ОСОБА_7 успадкувала після смерті ОСОБА_5 71/100 частину вказаного домоволодіння та отримала свідоцтво про право власності на нього. Згодом, АДРЕСА_1 була перейменована в АДРЕСА_1 Згідно договору дарування від 19 серпня 2003 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_3 71/100 частину домоволодіння АДРЕСА_1. Рішенням Дубов'язівської селищної ради від 16 грудня 1993 року № 67 ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку, площею 0,18 га. по АДРЕСА_1, ОСОБА_7 - 0, 16 га. по АДРЕСА_1. Згідно рішення Дубов'язівської селищної ради від 30 квітня 2014 року надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на 71/100 частки земельної ділянки площею 0, 34 га. Для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в смт. Дубов'язівка по вул. Космонавтів № 4.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 25 ЗК УРСР в редакції 1970 року, права землекористувачів охороняються законом. Припинення права користування земельною ділянкою або зменшення її розмірів може мати місце лише у випадках, прямо передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню. Відновлення прав здійснюється відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР або рішення виконавчих комітетів обласних, міських, районних, селищних і сільських Рад народних депутатів, а у випадку, передбаченому статтею 167 цього Кодексу, - судом.

Відповідно до ст. 90 ЗК УРСР в редакції 1970 року, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу.

Згідно ст. 91 ЗК УРСР в редакції 1970 року, особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

При вирішення вказаного спору судом було застосовано норми ЗК УРСР в редакції 1970 року згідно п. 7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 25 грудня 1970 року «Про порядок введення в дію Земельного Кодексу Української РСР».

П. 1.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно п. 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376,технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог по справі, а саме вказане рішення селищної ради від 30 квітня 2014 року про надання дозволу йому на розробку технічної документації із землеустрою в даному спорі не є предметом розгляду висновків суду не спростовують. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 була виготовлена технічна документація, яка містить акт погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі межових знаків на зберігання.

Ствердження в апеляційній скарзі про те, що посилання суду на те, що передача межових знаків на зберігання не має самостійного значення і не впливає на права ОСОБА_3 на земельну ділянку є надуманими та суперечить положенням Закону України «Про землеустрій» та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 обґрунтовано спростовані судом першої інстанції. Посилаючись на вказані нормативно - правові акти, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що акт погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі межових знаків на зберігання є складовою частиною технічної документації із землеустрою і самостійного значення не має та не призводить до виникнення, зміни чи припинення прав на земельну ділянку, а тому не можу бути предметом спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: