Ухвала суду № 53130795, 03.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5000/15-к 03.11.2015 03.11.2015 03.11.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 листопада 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої Олещук Т.Л.

суддів Губи О.О., Значок І.С.

за участю секретаря Волинської Я.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12015150000000102 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ЦіомиВ.В. на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Велика Полтавка Костянтинівського району Амурської області, Російська Федерація, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Андрусяка В.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України скасувати, ухвалити новий вирок, яким вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Провадження №11-кп/784/769/15 Головуючий 1-ої інстанції: Нікітін Д.Г.

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач апеляційного суду: Олещук Т.Л.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертиз: № 4/46 від 29.05.2015р. - 1843,20 грн., № 2/76 від 26.05.2015р. - 1228,80 грн., № 1/60 від 18.06.2015р. - 1228,80 грн.

Вирішено питання про речовий доказ.

На обґрунтування своїх вимог, не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2, прокурор посилається на неправильне застосування судом 1-ої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у безпідставному застосуванні ст. 75 КК України. Вважає, що судом 1-ої інстанції не в повній мірі враховано, що ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив кримінальне правопорушення, в наслідок якого загинула людина. На думку прокурора, висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання не відповідають сукупності фактичних даних про особу засудженого, обставинам та тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 15.40 год. на пров. Транспортному м. Миколаєва, водій ОСОБА_2, в порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, керував автомобілем марки «ВАЗ-2110», р/н НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухався у світлий час доби, зі сторони вул. Морехідної у напрямку вул. Паризької Комуни.

Рухаючись у вказаному напрямку, в районі буд. 1 в, водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пп. 2.3 «б», 12.3 ПДР України, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки, не стежив за її змінами, не контролював рух свого транспортного засобу, хоча зобов'язаний був постійно його контролювати і мав таку можливість, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Внаслідок цього водій ОСОБА_2 допустив зіткнення передньою часиною свого транспортного засобу «ВАЗ 2110», р/н НОМЕР_1, з перешкодою (бетонною естакадою). Внаслідок зіткнення пасажир ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер в приймальному відділенні ЛШМД м. Миколаєва.

Дії ОСОБА_2 судом 1-ої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляційної скарги, потерпілу, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого, який просив залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд 1-ої інстанції даних вимог не дотримався.

Так, 14.07.2015р. та 23.07.2015р. у зв'язку з відсутністю прокурора, попередній розгляд судом 1-ої інстанції не проводився. При цьому секретар с/з складав довідки про відкладення розгляду справи, посилаючись на ч. 4 ст. 107 КПК України (а.с. 12, 19). Проте зазначена норма закону передбачає можливість не здійснювати фіксування за допомогою технічних засобів лише за умови відсутності всіх учасників кримінального провадження, а не лише прокурора.

Таким чином, судом 1-ої інстанції було порушено принципи доступу до правосуддя, змагальності сторін, відкритості та гласності судового розгляду, надано перевагу прокурору як учаснику судового процесу, оскільки суд не звернув уваги на явку в судове засідання обвинуваченого, його захисника, потерпілої та в порушення вимог чинного законодавства не провів судове засідання у зазначені дні взагалі.

Також, слід зазначити, що журнал судового засідання не відповідає судовому процесу, зафіксованому звукозаписом на технічному носії інформації, зокрема у вступній частині журналу зазначено, що судом розглянуто цивільну справу, не зрозуміло у закритому чи відкритому судовому засіданні відбувався розгляд справи, в залі суду чи виїзному судовому засіданні, не зазначено інвентарний номер технічного носія інформації та серійний номер його архівної копії (а.с. 119-131).

Зазначене в журналі судового засідання від 28.07.2015р. клопотання прокурора призначити досудове провадження не відповідає дійсності, оскільки із звукозапису вказаного судового засідання вбачається, що останній висловлював свою думку з приводу питання суду про можливість призначення розгляду справи та вважав, що обвинувальний акт відповідає вимогам чинного законодавства, а тому справа може бути призначена до судового розгляду. Крім того, у журналі судового засідання зазначено про вихід суду 28.07.2015р. о 16.03.17 до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, тоді як з звукозапису вбачається, що суд проводив підготовче судове засідання.

Журнал судового засідання та звукозапис від 28.07.2015р. після виходу суду з нарадчої кімнати взагалі відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 412 та п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону вважаються істотними, судове рішення у будь - якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах кримінального провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді 1-ої інстанції.

У відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду і призначає новий розгляд у суді 1-ої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачене п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте, судом 1-ої інстанції дані вимоги закону не виконано та постановлено вирок з порушенням норм кримінального процесуального права.

Так, зміст ухваленого судом 1-ої інстанції вироку не відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, окрім формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, суд зобов'язаний зазначити докази на підтвердження встановлених ним обставин.

Як вбачається, суд 1-ої інстанції у вироку лише виклав формулювання обвинувачення, як воно зазначено у обвинувальному акті, з перерахуванням в тому числі висновків проведених в ході досудового слідства експертиз, але взагалі не зазначав доказів, на підставі яких дійшов висновку про визнання ОСОБА_2 винним за ч.2 ст. 286 КК України за вказаних обставин. При цьому у вироку не наведені будь - які докази на підтвердження тих обставин, що обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, хоча на цю обставину суд вказав у формулюванні обвинувачення, як доведену, та визнав обтяжуючою покарання обставиною.

Суд у вироку взагалі не зазначив, які докази досліджувалися в судовому засіданні, не навів аналізу та оцінки досліджених доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку.

Таким чином, судом 1-ої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення необґрунтованого та невмотивованого судового рішення.

У зв'язку з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону судом 1-ої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зробити висновки щодо відповідності закону судового рішення стосовно ОСОБА_2, оскільки це пов'язано з безпосереднім дослідженням доказів та їх оцінкою судом 1-ої інстанції.

Таким чином, через істотні порушення кримінального процесуального закону судом 1-ої інстанції при розгляді даного кримінального провадження оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання..

З огляду на наведене, оскільки кримінальне провадження по суті не розглядається, апеляційний суд не розглядає доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом 1-ої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, ч. 1 ст. 412, 415, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ЦіомиВ.В. задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати, призначити новий розгляд у суді 1-ої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча

Судді