Рішення № 53130771, 04.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1970/15-ц 04.11.2015 04.11.2015 04.11.2015

Провадження №22-ц/784/2610/15

Справа № 487/1970/15-ц

Провадження №22ц/784/2610/15 Головуючий у 1-ї інстанції Павлова Ж.П.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

4 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

при секретарі: Гавор В.Б.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

(далі - ПАТ «Банк «Київська Русь»)

до ОСОБА_3, ОСОБА_5,

третя особа - фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_6,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» пред'явив позов до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - ФОП ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді домоволодіння та двох земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1, належних на праві власності відповідачам, у зв'язку з наявністю заборгованості третій особи по кредитному договору в загальному розмірі 299 995грн. 87коп.. Звернення стягнення просив провести шляхом його продажу на публічних торгах.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року позов ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено, ухвалено про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ФОП ОСОБА_6 за кредитним договором в межах загальної суми 299 995 грн. 87 коп. на предмет іпотеки - домоволодіння, загальною площею 72,5кв.м. зі всіма його приналежностями, розташованого в АДРЕСА_1, і земельні ділянки, на яких розташовано домоволодіння, загальними площами 0,0086га та 0,0049га, шляхом їх продажу з публічних торгів, встановивши початкову ціну для подальшої реалізації в розмірі оціночної вартості вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції розглянута справа за позовом неналежного позивача, та не враховані усі проведені позичальником оплати за кредитом.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права, та ухвалив необґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що 19 грудня 2013 року між ПАТ «Банк «Київська Русь»» і третьою особою ФОП ОСОБА_6 укладено кредитний договір №111682-46, за яким остання отримала строком до 18 грудня 2018 року кредитні кошти в сумі 300 000 грн. 00 коп. під 26% річних зі сплатою винагороди (а.с.16-20).

В той же день, на забезпечення виконання вказаного кредитного договору банк і відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали договір іпотеки, предметом якого є: 1) домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, що складається з двох житлових будинків літ. «А» житловою площею 50,1кв.м., загальною 62,5кв.м., та літ. «Л?» житловою площею 32,1кв.м., загальною площею 72,5кв.м., іпотечною вартістю 716 700 грн. 00 коп.; 2) земельна ділянка, на якій розташовано домоволодіння, загальною площею 0,0086га, кадастровий номер НОМЕР_2, іпотечною вартістю 33 600 грн. 00 коп.; 3) земельна ділянка, на якій розташовано домоволодіння, загальною площею 0,0049га, кадастровий номер НОМЕР_1, іпотечною вартістю 19 800 грн. 00 коп..

Станом на 4 березня 2015 року загальна сума заборгованості третій особи ФОП ОСОБА_6 за кредитним договором склала 300 000 грн. 00 коп. (278 450 грн. 00 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 17 261 грн. 67 коп. - заборгованість по несплаченим процентам, 1 255 грн. 37 коп. - пеня по несплаченому кредиту, 508 грн. 86 коп. - пеня по несплаченим процентам, 449 грн. 01 коп. - 30% річних за несвоєчасне погашення процентів, 1 233 грн. 41 коп. - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 837 грн. 55 коп. - збитки від інфляції за несвоєчасне повернення кредиту), в межах якої судом першій інстанції звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Посилання апелянта на те, що банком не враховані квитанції зі сплати кредиту позичальником в період з 30 грудня по 17 лютого 2015 року є безпідставними, так як з детального розрахунку, наданого банком до суду (а.с.3-4) вбачається, що вказані суми враховані при розрахунку загальної заборгованості.

Щодо сплати позичальником 31 березня 2015 року заборгованості по кредиту в сумі 1000 грн. 00 коп. (а.с.114), то вона не врахована в розмір загальної суми заборгованості, оскільки остання пред'явлена банком станом на 4 березня 2015 року.

Інші складові суми заборгованості, які не оспорюються, розраховані банком у відповідності до пунктів 1.1.1, 1.1.5, 8.1, 8.2, та розділу 4 кредитного договору від 19 грудня 2013 року (а.с.3-4, 16-20).

8 січня 2015 року банком особисто під розпис відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та позичальниці ФОП ОСОБА_6 надані письмові вимоги про усунення порушень щодо строків сплати платежів та заборгованості, що виникла (а.с.11-13). Іпотекодавці попереджені, що у випадку залишення цієї вимоги без задоволення, банк зверне стягнення на іпотечне майно, передане відповідачами йому в іпотеку за договором, якій 19 грудня 2013 року укладений між ними в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов в частині звернення стягнення на майно.

Доводи відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що у суду не було підстав для задоволення позову, в зв'язку з розпочатою процедурою введення тимчасової адміністрації банка та участі при розгляді справи не уповноваженої особи позивача, є необґрунтованими, так як введення вищезазначеної процедури не припиняє діяльність юридичної особи, та не звільняє позичальника від виконання зобов'язань за кредитним договором, а майнових поручителів від своїх обов'язків за іпотечним договором.

Участь представника позивача здійснювалася у судових засіданнях на підставі належної довіреності, виданої уповноваженою особою (а.с.52).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на іпотечне майно.

В той же час, сплачені позичальником суми, які не вплинули на вірні висновки суду щодо встановлення складових сум заборгованості станом на 4 березня 2015 року, але визнані банком у суді апеляційної інстанції, а тому повинні бути враховані при перегляді судового рішення.

Разом з тим, задовольняючи позов та зазначаючи початкову ціну для реалізації предмета іпотеки як оціночну вартість вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу, суд першій інстанції порушив процедуру, передбачену частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку».

За правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України у справі за №6-61 цс15, слідує, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, оцінка іпотечного майна проводилася 10 грудня 2013 року на момент укладення договору іпотеки та узгоджувалася усіма сторонами.

Також відповідачкою ОСОБА_3 до апеляційного суду надано висновок суб'єкта оціночної діяльності від 30 жовтня 2015 року, у відповідності до якого визначена вартість одного із предметів іпотеки, а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, в сумі 1 541 226 грн. 00 коп., яка іншими сторонами не оспорена.

Інших допустимих доказів щодо зміни суми оцінки спірного майна на час розгляду справу в більшу або меншу сторону, сторонами по справі суду не надано.

Тому, колегія суддів, вважає за можливим зазначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, виходячи із актів оцінки, проведеної 10 грудня 2013 року та зазначеної в пункті 1.3 договору іпотеки щодо вартості земельних ділянок (а.с.21), та акту оцінки від 30 жовтня 2015 року щодо вартості домоволодіння.

За таких обставин та з урахуванням положень статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» наявні підстави для встановлення на предмет іпотеки загальної початкової ціни в розмірі 1 594 626 грн. 00 коп. (1 541 226 грн. на домоволодіння, 33 600 грн. 00 коп. на земельну ділянку площею 0,0086га і 19 800 грн. 00 коп. на земельну ділянку площею 0,0049га) у відповідності до п.п.1.3 іпотечного договору та акту оцінки від 30 жовтня 2015 року.

Окрім цього, слід зменшити суму заборгованості, в межах якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, виходячи із останнього розрахунку банка, який надано ним в суд апеляційної інстанції, та визначити її у загальному розмірі 296 995 грн. 86 коп., таким чином зменшив складову суму заборгованості за процентами до 14 261 грн. 66 коп., та врахував проведені позичальником оплати 26 лютого 2015 року на суму 2000 грн. 00 коп. і 31 березня 2015 року на суму 1000 грн. 00 коп..

Отже, враховуючи наведене та у відповідності до ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення місцевого суду в частині звернення стягнення змінити та викласти його в нової редакції, задовольнив позов і апеляційну скаргу частково.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінити та викласти його в нової редакції.

Позов ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - ФОП ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

Звернути стягнення ПАТ «Банк «Київська Русь» в межах кредитної заборгованості ФОП ОСОБА_6 за кредитним договором №111682-46 від 19 грудня 2013 року в загальному розмірі 296 995 грн. 86 коп., з яких: 278 450 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 14 261 грн. 66 коп. - заборгованість за процентами, 1 255 грн. 37 коп. - пеня по кредиту, 508 грн. 86 коп. - пеня по процентам, 449 грн. 01 коп. - 30% за несвоєчасне погашення процентів, 1 233 грн. 41 коп. - 30% за несвоєчасне погашення кредиту, 837 грн. 55 коп. - збитки від інфляції, на предмет іпотеки у вигляді: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, та земельні ділянки, загальними площами 0,0086га і 0,0049га, за тією ж адресою, що належать ОСОБА_3 і ОСОБА_5, на підставі договору іпотеки, укладеному 19 грудня 2013 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» і ОСОБА_3, ОСОБА_5, та посвідченому приватним нотаріусом ММНО ОСОБА_7 шляхом проведення прилюдних торгів.

Визначити для подальшої реалізації предмета іпотеки початкову ціну в загальному розмірі 1 594 626 грн. 00 коп., в тому числі: для домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, початкову ціну в сумі 1 541 226 грн. 00 коп.; для земельної ділянки, загальною площею 0,0086га, за адресою АДРЕСА_1, - в сумі 33 600 грн. 00 коп.; і для земельної ділянки, загальною площею 0,0049га, за адресою АДРЕСА_1, - в сумі 19 800 грн. 00 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді