Ухвала суду № 53126205, 03.11.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14750/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Бартащук Л.П.

при секретарі - Іовій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява від ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07.05.2015 року, ухваленого у справі № 648/15 про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості в розмірі 503 913,79 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 5 166,05 грн., про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості в розмірі 1 084 438,91 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 11 117,48 грн. та стягнення судового збору відповідно до ст. 88 ЦПКУ у розмірі 243,60 грн.

Представник заявника направляв до суду заяви про розгляд справи у його відсутність та підтримання заяви з викладених у ній підстав, згодом просив відкласти розгляд справи у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні, проте, не надав належних доказів на підтвердження поважності неявки в судове засідання і занятість в іншому судовому засіданні 03.11.2015р..

ОСОБА_1, ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте, направив до суду письмові заяви, просив відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» та видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

Відповідно до ст. 389-9 ЦПК України, неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з матеріалами третейської справи, кі надійшли на запит суду, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

07.05.2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків ухвалив рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості в розмірі 503 913,79 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 5 166,05 грн., про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості в розмірі 1 084 438,91 грн. та сплаченого третейського збору у розмірі 11 117,48 грн.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконується зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Згідно зі ст. 389-9 ЦПК України заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з викликом сторін.

При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 389-10 цього Кодексу.

Згідно ст. 389-10 ЦПК України, суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода визнана недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

При ухваленні постанови Верховного Суду України у справі № 6-856цс15 від 02.09.2015р. Верховний Суд України виклав наступну правову позицію:

«Відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.

Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів.

Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча».

Крім цього, у постанові Верховного Суду України у справі № 6-831цс14 від 21.10.2015р. викладена ще одна правова позиція щодо непідвідомчості спорів третейським судам, яка є обов'язковою для суду при розгляді даної заяви:

«Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України та п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

За змістом статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

У справі, рішення касаційного суду в якій переглядається Верховним Судом України, вирішено скаргу на рішення третейського суду, постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеним резидентами кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта - долари США.

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цей закон установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Норми цього закону, спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, носять імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків. Статтею 16 Декрету встановлено фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 Декрету незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні.

Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами».

Відповідно до ч.2 ст. 389-10 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Оскільки у справі було прийнято рішення третейського суду після внесення змін до Закону України «Про третейські суди» враховуючи те, що кредитний договір був укладений у іноземній валюті (доларах США), що свідчить про його публічну основу, дана справа не була підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Отже, правових підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду згідно пункту 2) ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України суд не убачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 389-10, 389-11 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07.05.2015 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення судом. Після набрання ухвалою про відмову у видачі виконавчого листа законної сили спір між сторонами може бути вирішений судом у загальному порядку.

Суддя: