Ухвала суду № 53118513, 30.10.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

30 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Кривенка В.В., Маринченка В.Л., -

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕЛЕКОМГРУП» (далі - Товариство) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 березня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 липня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Товариство звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві Товариство посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232, підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 червня та 21 серпня 2014 року, 27 травня та 10 червня 2015 року (справи №№ К/800/6703/13, К/800/30213/14, К/9991/5186/12, К/800/32215/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також копію постанови Верховного Суду України від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14) на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку щодо застосування норм матеріального права.

Проте аналіз оскаржуваного судового рішення та рішень Вищого адміністративного суду України від 19 червня та 21 серпня 2014 року, 27 травня 2015 року, а також постанови Верховного Суду України від 27 січня 2015 року дає підстави для висновку, що вони ухвалені за різних фактичних обставин, які були встановлені під час розгляду цих справ, а перевірка правильності встановлення цих обставин не входить до компетенції Верховного Суду України.

Інше ж судове рішення від 10 червня 2015 року, на яке заявник посилається як на підставу для перегляду ухвали касаційного суду від 24 липня 2015 року, також не можна вважати таким, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕЛЕКОМГРУП» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. КривендаСудді: В.В. Кривенко В.Л. Маринченко