Ухвала суду № 53118005, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/45655/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013

у справі № 812/1884/13-а

за позовом Державного підприємства «Донбасантрацит»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Донбасантрацит» (далі по тексту - позивач, ДП «Донбасантрацит») звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську) про скасування частково на суму 1116121,64 грн. податкового повідомлення-рішення №0000021600 від 29.01.2013 про накладення штрафної санкції у розмірі 2021255,42 грн. та залишення без змін штрафної санкції в сумі 905133,78 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000021600 від 29 січня 2013 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 998169,73 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «Донбасантрацит» з питань своєчасності сплати до бюджету сум податкових зобов'язань за період з 01.02.2010 по 30.11.2012, за результатами якої складено акт №5/16-0/32446546 від 14.01.2013.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем в частині несвоєчасної сплати податку на додану протягом граничних строків у загальній сумі 11793887,28 грн., яке передбачено підпунктом 57.1 статті 57 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2013 № 0000021600, яким нараховано штраф у розмірі 2021255,42 грн. за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг).

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон №2181-III) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

З урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 01.01.2011 до 06.08.2011, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом №2181-III або Податковим кодексом України.

А починаючи із 06.08.2011 за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

У відповідності до пункту 3 підрозділу 10 Розділу XX Податкового Кодексу України, в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

З 06.08.2011 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України, а заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Згідно з пунктом 7 розділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту перевірки відповідачем також нараховані штрафні санкції у розмірі 20% від несвоєчасно сплачених сум податку на додану вартість з простроченням оплати більш, ніж 30 діб від граничного строку у період з 01.01.2011 до 30.06.2011 у розмірі 998169,73 грн.

Оскільки на день прийняття податковим органом рішення про застосування до ДП «Донбасантрацит» штрафної санкції був чинним Податковий кодекс України, то штрафна санкція повинна застосовуватися у розмірі, визначеному статті 126 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, згідно якого порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи вимоги пункту 7 розділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України, відповідач позбавлений права застосовувати штрафні санкції у розмірі більше однієї гривні за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Таким чином, штрафні санкції у розмірі 20% від несвоєчасно сплачених сум податку на додану вартість з простроченням оплати більш, ніж 30 діб від граничного строку у період з 01.01.2011 до 30.06.2011 у розмірі 998169,73 грн. були нараховані протиправно.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2011 у справі №2а-1318/11/1270 з позивача стягнуто податковий борг з податку на додану вартість у сумі 2113941,00 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 32809879,00 грн. Зазначене судове рішення набрало законної сили, обставини справи встановлені і не підлягають доказуванню.

За несвоєчасну сплату з простроченням оплати більш, ніж 30 діб від граничного строку сплати стягнутих та розстрочених сум податку на додану вартість за постановою суду у справі №2а-1318/11/1270, відповідачем були нараховані штрафні санкції у сумі 59894,91 грн., тобто 20 % від несвоєчасно сплачених сум.

Судами вірно зазначено, що рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу не змінюють встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ та пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України граничний строк сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а встановлюють лише порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення позивачем сплати стягнутою за судовим рішенням податкового боргу з податку на додану вартість.

Оскільки позивачем допущено фактичне порушення строків сплати податкового боргу за зазначеним рішенням суду на термін від 121-єї доби до 599-ти діб, що, в свою чергу, більш ніж 30 діб від граничного строку сплати стягнутих сум податку на додану вартість, відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції у розмірі 59894,91 грн.

Що стосується перерозподілу відповідачем платежів з податку на додану вартість, сплачених позивачем до 01.01.2011 та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату на загальну суму 58100,00 грн. за платіжними дорученнями від 26.02.2010 №147, №148, №149, колегія суддів погоджується з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-III джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належало виключно платнику.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2010 позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Красний Луч, у якого раніше знаходився на обліку, з проханням зарахувати помилково сплачені платіжним дорученням від 26.02.2010 №80 грошові кошти на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість в погашення податкових зобов'язань з інших податків та зборів, а саме: за користування надрами - у розмірі 184600,00 грн., ГРР у розмірі - 104200,00 грн., дивіденди - 1700,00 грн.

Податковим органом до Краснолуцького відділу державного казначейства були надані висновки від 26.02.2010 №110, №111, №112 щодо здійснення перерахування помилково та/або надміру сплачених грошових коштів на загальну суму 290500,00 грн. з бюджетного рахунку з податку на додану вартість на інші рахунки, списано Краснолуцьким відділом державного казначейства платіжними дорученнями від 26.02.2010 №147, №148, №149.

У зв'язку з наведеним, відповідно, збільшився податковий борг позивача з податку на додану вартість на 290500,00 грн., який було погашено в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-III, а саме: попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, 20.05.2010, що складає 83 дні прострочення. Як вбачається з матеріалів справи, Листом від 25.12.2012 №5-1/273 позивачем погоджено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 у справі №812/1884/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров