Ухвала суду № 53117269, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/14961/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до начальника Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до начальника Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2014 року у справі № 331/10191/13-ц, припинено за ОСОБА_5 право спільної часткової власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили 06.05.2014 року.

16.05.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

21.05.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області прийнято рішення № 13203570 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру НОМЕР_1.

Державним реєстратором було сформовано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2014 року, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, де міститься інформація про приватну власність кожної із зазначених осіб на 1/6 квартири за адресою АДРЕСА_1

26.05.2014 року ОСОБА_3 звернулась із заявою до начальника реєстраційної служби ОСОБА_4 в якій просила повідомити, на яких підставах було відмовлено у видачі нового свідоцтва про право власності на житло.

Листом від 28.05.2014 року начальник реєстраційної служби ОСОБА_4 роз'яснив, що державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на 1/6 квартири, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2014 року № 331/10191/13-ц та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав.

Відповідно до пунктів 4, 7 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011 Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до пунктів 13, 20, 22, 24, 25 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав. У випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, оформляє його у двох примірниках, які підписує і засвідчує печаткою. Після внесення записів до Державного реєстру прав державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках.

Отже, державний реєстратор після отримання заяви про проведення реєстрації речових прав на майно, розглядає таку заяву та приймає відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що і було здійснено державним реєстратором Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було прийнято відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 8-1) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 9) в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію речових прав, прийнято відповідне рішення та внесено дані про права власності до Державного реєстру прав, з якого сформовано відповідні витяги, дані до Державного реєстру прав внесені відповідно до судового рішення та на підставі прийнятого рішення № 13203570 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тому суди дійшли до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до начальника Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз