Ухвала суду № 53117236, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/9991/68982/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі № 2а-17179/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроімпекс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.08.2011 № 0001210702.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі 1302782,00 грн. за податковими деклараціями за березень, вересень, жовтень, грудень 2010 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2011 № 0001210702, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 25.07.2011 № 108/07-02/32850209. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1302782,00 грн., задекларовану за березень, вересень, жовтень, грудень 2010 року, сформовану внаслідок включення до складу податкового кредиту у податковому обліку за січень, серпень, вересень, листопад 2010 року податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ЗАТ «Донагроімпекс», ПП «Регіони», ПП «Діалоджи». ТОВ «Грей Корн», ТОВ «Шер К», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ Агро-Пром союз», ТОВ «Компанія Універсал НК». В обґрунтування цього висновку в акті перевірки зазначено, що згідно з отриманою ДПІ податковою інформацією стосовно цих постачальників ТОВ «Компанія Універсал НК» - припинено; ПП «Регіони» - визнано банкрутом; стосовно ТОВ «Шер К» порушено провадження у справі про банкрутство, у товариства відсутні основні фонди, трудові ресурси; ТОВ «Меридіан СА» має стан «запит на встановлення місцезнаходження»; ТОВ Агро-Пром союз» відсутнє за місцезнаходженням, не декларує основні засоби, трудові ресурси, достатні для здійснення підприємницької діяльності. Інші із вищезазначених постачальників (ЗАТ «Донагроімпекс», ПП «Діалоджи». ТОВ «Грей Корн) є посередниками в ланцюгу поставок, постачальники в яких не сплачують податкові зобов`язання з податку на додану вартість, мають ознаки фіктивності (відсутні за своїм місцезнаходженням, не мають основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності).

Як встановлено у судовому процесі, за наслідками господарських операцій з поставки позивачу від ЗАТ «Донагроімпекс», ПП «Регіони», ПП «Діалоджи». ТОВ «Грей Корн», ТОВ «Шер К», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ Агро-Пром союз», ТОВ «Компанія Універсал НК» товарів (олія соняшникова нерафінована, макуха (жмих), насіння соняшника, зерно пшениці) останні виписали позивачу податкові накладні, суми ПДВ за якими позивач включив до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів та сплатив вартість товару цим постачальникам в безготівковій формі розрахунків.

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на додану вартість на включення сум податку, сплачених постачальнику у складі ціни за товари (послуги), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування, сформованого у зв`язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними ЗАТ «Донагроімпекс», ПП «Регіони», ПП «Діалоджи». ТОВ «Грей Корн», ТОВ «Шер К», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ Агро-Пром союз», ТОВ «Компанія Універсал НК», податковий орган посилається на ті ж обставини, стосовно яких зазначено в акті перевірки.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів купівлі-продажу, договорів поставки, укладених між позивачем та ЗАТ «Донагроімпекс», ПП «Регіони», ПП «Діалоджи». ТОВ «Грей Корн», ТОВ «Шер К», ТОВ «Меридіан СА», ТОВ Агро-Пром союз», ТОВ «Компанія Універсал НК», видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, накладних на прийняття зерна, складських квитанцій на зерно, виписок по банківському рахунку, доказів подальшої реалізації позивачем на експорт насіння соняшника, олії соняшникової (вантажних митних декларацій, виписок по банківському рахунку про зарахування валютної виручки за експортними операціями), - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу вказаними контрагентами товарів, і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність включення позивачем сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів, до податкового кредиту. ДПІ в судовому процесі не доведено, що надані позивачем облікові документи, виписані на господарські операції із вище зазначеними постачальниками, не відповідають дійсності, тоді як відповідно до частини другої ст. 71 КАС України саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень, який заперечує проти позову, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на повернення сум бюджетного відшкодування, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, в судовому процесі не встановлені.

Суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку обставинам, на які посилається ДПІ, зазначивши на індивідуальний характер відповідальності платника податків за виконання податкового обов'язку.

Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев