Ухвала суду № 53117061, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/21295/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю:

представника відповідача - Цимбалюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Служби безпеки України щодо відмови у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії періоду проходження військової служби курсантом Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища з 1 серпня 1986 року по 17 серпня 1990 року з коефіцієнтом 1,5 та зобов'язання відповідача при проведенні розрахунку вислуги років на пенсію зарахувати строк служби курсантом Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища з 1 серпня 1986 року по 17 серпня 1990 року з коефіцієнтом 1,5.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 проходить службу у Службі безпеки України з травня 2004 року.

З метою зарахування до вислуги років для призначенні пенсії періоду проходження військової служби курсантом Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища імені Маршала Радянського Союзу Рокосовського К.К. з серпня 1986 року по липень 1990 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, позивач звертався зі зверненнями від 9 січня 2013 року №506 та від 27 червня 2014 року №1868 до Голови Служби безпеки України.

Листами Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 30 квітня 2013 року №11/1/1-т-6/64 та від 18 липня 2014 року №11/1/1-Т-28/64 ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні його заяв.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав йому було відомо ще у вересні 2004 року та у жовтні 2006 року під час ознайомлення з висновками про стаж служби в Збройних Силах, органах безпеки на виплату процентної надбавки за вислугу років, а з даним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду лише 15 серпня 2014 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є дії відповідача щодо незарахування до вислуги років позивача для призначення пенсії періоду проходження ним військової служби курсантом Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища імені Маршала Радянського Союзу Рокосовського К.К. з серпня 1986 року по липень 1990 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяці.

При цьому, вказані дії відповідача є триваючими.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що отримавши відмову Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 18 липня 2014 року щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії вказаного періоду проходження військової служби та звернувшись із даним позовом до суду 15 серпня 2014 року, ОСОБА_3 не пропустив строк звернення до суду.

Згідно з частиною 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб