Ухвала суду № 53116889, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/67267/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Амєліна С.Є., Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманих коштів,

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача допомогу по безробіттю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Київського міського центру зайнятості суму коштів у розмірі 30694,14 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у справі Київський міський центр зайнятості, не є суб'єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України та посилався на те, що відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень; громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Частинами 1, 2 ст. 17 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067) передбачено, що формування та реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення забезпечують у межах своїх повноважень Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування; головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері зайнятості населення є центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, спрямовується і координується Міністром - керівником центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права (ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закон №5067).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду; Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Частина 2 ст. 22 Закону №5067 передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ч. 3 ст. 36 Закону України №1533).

З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю Київського міського центру зайнятості як суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Тобто висновок суду апеляційної інстанції про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України та є помилковим, в зв'язку з чим ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду у відповідності до ч.1 ст.227 КАС України.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

С.Є. Амєлін

О.Ф. Ситников