Ухвала суду № 53115557, 29.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2165/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І. М.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

29 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Стародуб А. О.

представника відповідача: Федоркіна А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "НК-Віфарт" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "НК-Віфарт" про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ "НК-Віфарт", в якому просило застосувати заход реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації нафтобази «НК-Віфарт», розташованої за адресою: м. Вінниця, вул.. Немирівське шосе, 187-б, шляхом опломбування вхідних дверей будівель та відключення від джерел електроживлення нафтобази.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року позов задоволено: застосовано до ТОВ "НК-Віфарт" заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення експлуатації нафтобази, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 187-б, шляхом опломбування вхідних дверей будівель та відключення від джерел електроживлення нафтобази.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, на підставі наказу № 11 від 20.05.2015 року та посвідчення на перевірку № 335 від 15.06.2015 року, в період з 26.06.2015 року по 30.06.2015 року здійснено планову перевірку додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб нафтобази ТОВ "НК-Віфарт", яка знаходиться за адресою м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 187-б, за результатами якої 30.06.2015 року складено акт перевірки № 147 додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб ТОВ "НК-Віфарт", яким зафіксовано ряд порушень правил пожежної та техногенної безпеки, зокрема: відсутність системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій, відсутність та непридатність до використання засобів індивідуального захисту, порушення улаштування, утримання та експлуатації електромереж і електрообладнання, відсутність на об`єкті установки автоматичного пожежогасіння, відсутність (недостатність) на об`єкті первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників, плівко утворюючого піноутворювача).

Вказані порушення стали підставою для звернення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

За положеннями частини 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції, яка діє з 22.07.2014 року) передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Із приписів пункту 12 частиною 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України слідує, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Згідно частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Зважаючи на вищевикладене, чинним законодавством передбачається право посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки на звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено вичерпний перелік підстав для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зокрема: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.

Враховуючи вищевиклаене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів вважає, що наявність таких порушень як, відсутність системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій, відсутність та непридатність до використання засобів індивідуального захисту, порушення улаштування, утримання та експлуатації електромереж і електрообладнання, відсутність на об`єкті установки автоматичного пожежогасіння, відсутність (недостатність) на об`єкті первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників, плівкоутворюючого піноутворювача) та інших, безумовно пов'язанні з ризиком настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі та є обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

30.06.2015 року відповідачем отримано акт перевірки, проте станом на момент звернення позивача з позовом до суду та розгляду апеляційної скарги, об'єкт продовжує експлуатуватися з грубими порушеннями вимог пожежної безпеки, що створює небезпеку життю та здоров'ю громадян, а недоліки, виявлені під час перевірки відповідачем, не усунуті.

За таких обставин та враховуючи, що ТОВ "НК-Віфарт" не усунуті порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) щодо повного зупинення експлуатації нафтобази ТОВ "НК-Віфарт", розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 187-б, шляхом опломбування вхідних дверей та відключення від джерел електроживлення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "НК-Віфарт" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 листопада 2015 року.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.