Ухвала суду № 53115508, 29.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2395/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

29 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,

Представника позивача: Луговського А.С.

Представників відповідача: Терепи С.В., Бондар С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Злагода-Агро-1" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Злагода Агро-1" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "Злагода - Агро-1" звернулось до суду першої інстанції із адміністративним позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області № 0000312200 від 05.06.2014 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що на підставі Акту перевірки №361/2200/33420581 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФГ "Злагода -Агро-1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р." Гайсинською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000302200 від 05.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 354662,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 434826,50 грн., крім того позивач зазначив, що реальне виконання господарських операцій із контрагентами підтверджується, на його думку, первинними бухгалтерськими документами, а відтак, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що не міг позивач протягом вересня-грудня 2012 року реалізувати 565,26 т соняшнику, оскільки по-перше залишків соняшнику у фермерського господарства не було, а по-друге зібраний у 2012 році урожай не міг становити понад 500 т, оскільки як встановлено з матеріалів справи частина врожаю станом на січень 2013 року ще знаходилась на полях, а відтак на думку суду першої інстанції, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось при апеляційному розгляді, Фермерське господарство "Злагода Агро-1" зареєстроване Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області, свідоцтво про державну реєстрацію від 03.03.2005р.

Гайсинською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку фермерського господарства "Злагода Агро-1" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. За результатами якої складено акт перевірки від 30.05.2014р. №361/2200/33420581 в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог п. 185.1 ст. 185, п.209.2., п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Гайсинською об'єднаною державною податковою інспекцією оскаржуване винесене податкове повідомлення-рішення № 0000302200 від 05.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 354662,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 434826,50 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках щодо порушення позивачем вимог ст.п. 185.1 ст. 185, п.209.2., п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України та заниження суми податку на додану вартість за вересень - грудень 2012 року на загальну суму 354662 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало те, що перевіркою не підтверджено реалізацію позивачем соняшника ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп" на суму 1146882,38 грн., ТОВ "Вінницька птахофабрика" на суму 1015940,28 грн., ТОВ "Камео" - на суму 265505,50 грн. Як зазначено у акті перевірки, загальна кількість реалізованого позивачем, переліченим підприємствам, соняшника склала 565,26 т.

Податкові зобов'язання з ПДВ, у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці, внаслідок чого поставка товару повинна підтверджуватись первинними документами, які властиві для такої операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товару, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Так, судова колегія апеляційної критично ставиться до посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не прийнятті оскаржуваної постанови залишив поза увагою те, що за поданою касаційною скаргою ФГ "Злагода Агро - 1", ухвалою Вищого адміністративного суду від 25 березня 2014 року постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року скасовано та залишено в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року по справі № 802/1376/13-а, тобто судом першої інстанції за розглянутими справами досліджувались одні й ті самі обставини, як і за розглядом кримінального провадження у Гайсинському районному суді, з огляду на наступне.

По - перше, в прийнятті акту № 361/2200/33420581 від 30.05.2014 року, Гайсинською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, було враховано зокрема ухвалу Вищого адміністративного суду від 25 березня 2014 року.

По- друге, дана документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена ОДПІ на підставі постанови слідчого першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 08.04.2014 року та наказу в.о. начальника Гайсинської ОДПІ від 14.05.2014 року №224. за період 01.07.2011 року по 31.12.2012 року .

Що стосується посилання апелянта на те, що судом першої інстанції залишено без уваги той факт, що кримінальне провадження відносно голови ФГ "Злагода Агро-1" ухвалою Гайсинського районного суду від 27.03.2015 року закрито в порядку частини 5 ст.212 КК України, тобто винесення ухвали про закриття кримінальної справи щодо особи за реабілітуючими підставами, а саме за відсутності події злочину або за відсутності в діянні складу злочину є на думку апелянта підставами для реабілітації підозрюваного (обвинуваченого), таким чином і набуття ним статусу реабілітованого, судова колегія не погоджується та зазначає наступне.

Власне, як досліджено з витребуваної з Гайсинського районного суду справи кримінального провадження № 129/2179/14-а відносно ОСОБА_6 , судовою колегією встановлено, що кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.212 КК України - закрито у зв'язку із досягненням податкового компромісу, а відтак, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в контексті Податкового законодавства досягнення податкового компромісу не є реабілітуючою обставиною на яку посилається апелянт.

Отже, з огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв на підставі та у спосіб передбаченим чинним законодавством, оскільки апелянтом жодним чином не спростовано доводи викладені в оскаржуваної постанові суду першої інстанції, як і не спростовано безтоварність здійсненої операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Злагода-Агро-1" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.