Постанова № 53115485, 27.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-12/12/2408

Головуючий у 1-й інстанції: Піхало Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

27 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях про визнання дій незаконними та зобов'язання призначити пенсію,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці із позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях про визнання дій незаконними та зобов'язання призначити пенсію.

Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Встановлено, що відповідно до записів, які містяться в копії трудової книжки позивача, останній 01.03.1977 року був прийнятий на роботу в Будівельне управління «Промбуд №3» Тресту «Чернівцібуд» на посаду монтажника третього розряду, в подальшому 03.01.1983 року був переведений на посаду монтажника «Будівельного управління «Промбуд 1» та 22.01.1996 року був звільнений з вказаного підприємства за власним бажанням.

У жовтні 2010 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 та Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.

Листом управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі у м.Чернівці від 13.01.2011 року №2-34/02, позивачу відмовлено у призначені такої пенсії у зв'язку з відсутністю у трудовій книжці та копіях наданих ОСОБА_2 документах записів про роботу позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки у зазначених документах міститься запис лише про роботу позивача на посаді монтажника, що не підтверджує його зайнятість на монтажі стальних і залізобетонних конструкцій.

Позивач не погодився із вказаною відмовою, а тому звернувся до суду із позовом про визнання такої відмови протиправною та зобов'язання призначити пенсію.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відмова відповідача у призначенні пільгової пенсії є незаконною та здійснена без всебічного вивчення обставин справи. На переконання суду працівники управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях, формально віднеслися до вирішення даного питання, що є порушенням Конституції України та інших Законів України, тому поданий позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зважає на таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших, випадках передбачених законом.

Відповідно до п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестацій робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно ст.100 вказаного Закону, особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст.12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно копії трудової книжки позивача, останній з 01.03.1977 року по 22.01.1996 року працював на посаді монтажника Будівельного управління «Промбуд №3», «тресту «Чернівцібуд» та Будівельного управління «Промбуд №1».

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, тобто, якщо пільгова робота до 31.12.1991 р. застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 р. №1173; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 р. (або тільки почалась після цієї дати) але не більше як до 11.03.1994 р. застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 р. №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 р. (або тільки почалась після цієї дати) але не більше як до 16.01.2003 р. застосовуються Списки №1,2 затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. №162.

Колегія суддів зауважує, що в жодному із зазначених списків посада монтажника не значиться. Натомість, у списках вказана посада «Монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій».

Згідно архівних довідок державного архіву Чернівецької області (а.с.15-21), в яких зазначені відомості про роботу позивача, проте в жодній з них не вказано посаду позивача як «Монтажника по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій».

Відповідно до п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Встановлено, що позивачем не надано відповідачу уточнюючої довідки про характер його роботи з підприємства на якому він працював.

Суд першої інстанції посилається також на показання свідків, які підтверджують факт роботи позивача на міських пасажирських перевезеннях. Однак, колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою.

Відповідно до пункту 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Слід зауважити, що допитані судом першої інстанції свідки не працювали з позивачем на одному підприємстві, а тому їх покази не можуть бути прийняті судом до уваги.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивач звертався до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах згідно п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 червня 2013 року, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні позову. Отже, даним судовим рішенням встановлено відсутність підстав для призначення ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах згідно п.б ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також підтверджено правомірність дій управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці щодо відмови у призначенні такої пенсії позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача стажу роботи, достатнього для призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповідності із ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

За змістом ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, однак лише ті витрати, що пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідачу не мають компенсуватися інші витрати, крім зазначених витрат на доказування, зокрема й судовий збір, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущення бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року відстрочено відповідачу сплату судового збору за подання вказаної апеляційної скарги до прийняття рішення за результатами апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру який подано фізичною особою сплачується судовий збір в сумі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2015 року визначена у розмірі 1218 грн.

Враховуючи викладене, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, в сумі 535,92 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях задовольнити.

Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях про визнання дій незаконними та зобов'язання призначити пенсію скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях (код ЄДРПОУ 37835934) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 535,92 гривень за реквізитами: отримувач: УДКСУ м. Вінниці 22030001, код ЄДРПОУ: 38054707, банк: ГУ ДКCУ у Вінницькій області, МФО: 802015, № 31212206781002, "Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050)" за подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.