Постанова № 53115289, 28.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 р. Справа № 643/8751/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М. ,

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Панюкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області на постанову Московського районного суду м. Харкова від 24.06.2015р. по справі № 643/8751/15-а за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківіській області , Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Московського районного суду м. Харкова із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області , в якому просить визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Панюкової О.О. по відмові у відкритті виконавчих проваджень незаконними, скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Панюкової 0.0. від 18.05.2015 року ВП № 47584113, ВП № 47584212 ,ВП № 47584233 про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області відкрити виконавчі провадження за виконавчими листами № 2а-6788/11 від 22.12.2011 року виданих Московським районним судом м.Харкова на виконання постанови суду по адміністративній справі № 2-а-6788/2011 та розпочати виконавчі провадження з їх примусового виконання.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 24 червня 2015 р. у справі № 643/8751/15-а адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач та під час апеляційного розгляду справи представник відповідачів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги - заперечував, вважає, що дії відповідача щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» № 73631/10 від 24.10.2013 є протиправними, оскільки підстав для відмови у відкритті виконавчих проваджень не існувало.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2011 року в справі №2а-6788/11 УПФУ в Московському районі м.Харкова зобов'язано здійснити : з 09.05.2011 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на 12 % у відповідно до постанови КМУ від 13.07.2004 року № 894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови КМУ від 14.04.2010 «Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв»язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника» , збільшення у 3,5 рази відповідно до постанови КМУ від 27.12.05. № 1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум.

24.10.2013 року ЄСПЛ прийняв остаточне рішення у справі «Нечепоренко та інші проти України» № 73631/10 ( заява ОСОБА_1. № 44587/12), якою зобов'язав Україну, зокрема щодо нього, виконати вищевказану постанову суду від 22.12.2011 року та сплатити 2000 євро у якості відшкодування моральної шкоди та понесених витрат.

У жовтні 2012 року УПФУ проведений перерахунок пенсії позивачу з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року, щомісячний розмір пенсії склав 23297.42 грн, сума донарахованої до виплати пенсії склала 73054.83 грн. та отримана позивачем у червні 2014 року.

02.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Московського ВДВС із письмовою заявою про направлення трьох виконавчих листів, виданих Московським районним судом м. Харкова 22.12.2011 року на виконання постанови суду від 11.05.2011 року № 2-а-6788/2011 до відповідача, (а.с.24).

Постановами державного виконавця Московського ВДВС від 22.04.2015 року виконавчі провадження 33246111, 33246234 та 33245236 з примусового виконання виконавчих листів за № 2-а-6788/2011 від 22.12.2011 року на підставі п.10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено, а виконавчі листи скеровані до відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області.

Оскаржуваними постановами від 18.05.2015 року ВП № 47584212, від 18.05.2015 року № 4758113 та від 18.05.2015 року ВП № 47584233 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області Панюкова О.О. відмовала у відкритті виконавчих проваджень на підставі ст. З, п.8 ч.1ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням того, що вищевказані виконавчі листи підлягають виконанню відповідно до положень постанови КМУ № 440 від 03.09.2014 року.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод юрисдикція Європейського суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

За змістом статті 1 Закону України N 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як убачається з п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України N 606-XIV, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (далі - Закон України №3477-IV).

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України №3477-IV під рішенням у цьому законі мається на увазі: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Відповідно до вимог ст. 2 та 3 Закону України № 3477-IV порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України N 606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі :

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Винесення оскаржуваних постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження ( на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України N 606-XIV - наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження), вмотивовано встановленням чинним законодавством іншого порядку виконання рішень національних судів, ухвалених після набуття чинності Закону України №4901-У1 від 5 червня 2012 року « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» . та Порядком погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №440 від 03.09.2014р.

Відповідно до ст.ст.2, 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Постановою КМ України № 440 від 03.09.2014 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, в якому передбачено, зокрема, що рішення - це виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Відповідно до п.3 цього Порядку, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Цим Порядком визначено перелік документів, які заявник подає до органу державної виконавчої служби, в т.ч. оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); у разі зміни способу і порядку виконання рішення до виконавчого документа або рішення суду заявник додає відповідну ухвалу суду про зміну способу і порядку виконання рішення; передбачено, яким чином ведеться облік таких рішень в органах державної виконавчої служби.

Згідно п.13 Порядку передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік /п.19 Порядку/.

Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 /п.20 Порядку/.

Отже, чинним законодавством України встановлено механізм виконання відповідних судових рішень, визначено порядок дій органів державної виконавчої служби при надходженні до них відповідних судових рішень, боржниками за якими є органи, визначені в Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Але відповідно до вищенаведених правових норм виконання судових рішень зобов'язального характеру можливе за умови, якщо за ними проведено нарахування відповідних виплат, але нараховані кошти не виплачено.

Водночас, порядок виконання рішення за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення передбачений статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження".

З аналізу статті 75 цього Закону випливає обов'язок боржника вчинити певні дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Проте, державний виконавець, як посадова особа, на яку покладено обов'язок примусового виконання рішення суду, зобов'язаний, згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження", вчинити дії, визначені цим Законом, спрямовані на фактичне виконання рішення суду боржником.

Під час апеляційного розгляду справи позивач пояснив, що сума коштів, що була нарахована Пенсійним фондом за період з 09.05.2011 року по 31.10.2011 року, а також рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 року в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди в розмірі 2000 євро ним отримані в червні 2014 року , однак в подальшому рішення ЄСПЛ не виконується.

Відтак, постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 18.05.2015 року ВП № 47584212, від 18.05.2015 року № 4758113 та від 18.05.2015 року ВП № 47584233 винесені з порушенням вимог ст.ст. 11, 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, з наступними змінами, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

За змістом частини 2 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими боржниками, зокрема, є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади.

Виходячи із статусу боржника примусове вищевказаних виконавчих листів віднесено до підвідомчості відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Харківській області.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року N 202/98-ВР Органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, оскільки відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби, а структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) як самостійні органи державної виконавчої служби, відділ примусового виконання управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області є неналежним відповідачем у справі.

В позовній заяві позивач зазначав в якості відповідача відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.

В заяві від 16.06.2015 року позивач з посиланням на частину 1 статті 3 Закону України «Про виконавчу службу» просив здійснити заміну відповідача - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області на належного відповідача у справі - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області .

Однак ухвалою суду від 18.06.2015 року суд першої інстанції не здійснив заміну первісного відповідача на належного відповідача, а лише залучив в якості другого відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області та вирішив позовні вимоги щодо неналежного відповідача (а.с.18). Заміна неналежної сторони на стадії апеляційного розгляду справи Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області по відмові у відкритті виконавчих проваджень, колегія суддів вважає їх не можна вважати обґрунтованими, оскільки відповідно до Закону України N 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, державний виконавець не вчинв інших процесуальних дій, крім прийняття процесуальних рішень (постанов) відповідно до Закону, законність яких є предметом адміністративного позову, а самі дії з прийняття відповідних постанов вчинені відповідно до передбаченого законодавства.

Крім того, скасування судом постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження зумовлює прийняття державним виконавцем рішення щодо відкриття виконавчого провадження та проведення заходів примусового виконання відповідно до вимог ст.ст17,19, 25 Закону України «Про виконавче провадження», а тому зобов'язання вчинити такі дії судовим рішенням є безпідставним.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, вона відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про часткове задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області - задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 24.06.2015р. по справі 643/8751/15-а - скасувати. Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Панюкової 0.0. від 18.05.2015р. ВП № 47584113, ВП № 47584212, ВП № 47584233.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.11.2015 р.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.