Ухвала суду № 53115267, 26.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 р.Справа № 816/2561/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. по справі № 816/2561/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

06 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04 лютого 2015 року № 0000792202/519, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1836146 грн, у тому числі за основним платежем - 1224097 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 612049 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 04 лютого 2015 року № 0000792202/519.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу у період з 22 грудня 2014 року по 6 січня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Рунд" за серпень 2014 року, ТОВ "Сільгосп Центр" за період листопад 2013 року, січень, травень-червень 2014 року, ТОВ "Крама-А" за період листопад-грудень 2013 року, січень, червень 2014 року, ТОВ "Макрос-Опт" за період листопад 2013 рку, травень-червень 2014 року, ПП "Айсберг Прайм"за період грудень 2013 року, червень 2014 року, ФГ "Куценко" за період грудень 2013 року, червень 2014 року, ПП "Реджина Плюс" за період лютий, червень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 січня 2015 року № 48/16-03-22-02-62/30547403, відповідно до висновків якого зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податкового кредиту, занижено податку на додану вартість у розмірі 1224097 грн, у тому числі: у травні 2014 року у розмірі 738213 грн, у червні 2014 року у розмірі 56854 грн, у серпні 2014 року у розмірі 429030 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2015 року №0000792202/519, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1836146 грн, у тому числі за основним платежем - 1224097 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 612049 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України,говорить,що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту у сумі 1224097 грн, у тому числі: у травні 2014 року у розмірі 738213 грн, у червні 2014 року у розмірі 56854 грн, у серпні 2014 року у розмірі 429030 грн.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Рунд» з яким укладено договір поставки № 25/08/2014-С від 20.08.2014 року.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні: від 22.08.2014 року № 59, від 26.08.2014 року № 74 та № 75, від 28.08.2014 року № 82, від 31.08.2014 року № 114.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: накладних від 22.08.2014 року № 174, від 26.08.2014 року №188 та № 189, від 28.08.2014 року № 196, від 31.08.2014 року №230; витягу з журналів довіреностей.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Сільгосп Центр», з яким був укладений договір поставки № 1/94/10/2013-С від 29.10.2013 року.

В підтвердження реального характеру даних господарських операцій, позивачем надані: податкові накладні від 07.11.2013 року №1 та №2, від 08.11.2013 року №3, від 11.11.2013 року №4 та №5, від 12.11.2013 року №6, №7 та №8, від 13.11.2013 року №9, №11, №12 та №13, від 14.11.2013 року №14, від 15.11.2013 року №16, від 16.11.2013 року №17 та № 18, від 18.11.2013 року №№ 19-24, від 19.11.2013 року №28 від 20.11.2013 року №29 та № 30, від 21.11.2013 року №33 та № 34, від 25.11.2013 року №35, від 26.11.2013 року №38, від 27.11.2013 року №39, від 28.11.2013 року №40, від 29.11.2013 року №41, від 30.11.2013 року №42, від 22.01.2014 року № 11; та видаткові накладні від 07.11.2013 року №РН-0000188 та №РН-0000189, від 08.11.2013 року №РН-0000190, від 11.11.2013 року №РН-0000192 та №РН-0000191, від 12.11.2013 року №РН-0000194, №РН-0000193 та № РН-0000195, від 13.11.2013 року №РН-0000200, №РН-0000199, №РН-0000198 №РН-0000197 та №РН-0000196, від 14.11.2013 року №РН-0000201, від 15.11.2013 року №РН-0000203, від 16.11.2013 року №РН-0000205 та №РН-0000204, від 18.11.2013 року №№РН-0000206, РН-0000207, РН-0000209, РН-0000210, РН-0000211, РН-0000212, від 19.11.2013 року №РН-0000216, №РН-0000215, №РН-0000213, №РН-0000214, від 20.11.2013 року №РН-0000218 та №РН-0000217, від 21.11.2013 року №РН-0000221 та №РН-0000222, від 25.11.2013 року №РН-0000223, від 26.11.2013 року №РН-0000224, від 27.11.2013 року №РН-0000225, від 28.11.2013 року №РН-0000226, від 29.11.2013 року №РН-0000227, від 30.11.2013 року №РН-0000228, від 04.12.2013 року №РН-0000233, від 12.12.2013 року №РН-0000234, від 13.12.2013 року №РН-0000235, від 22.01.2014 року №РН-0000011; витяги з журналів довіреностей.

Окрім, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП «Айсберг прайм», з яким укладений договір поставки № 57/11/2013-С від 21.11.2013 року.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: податкова накладна від 19.12.2013 року №20, видаткова накладна від 19.12.2013 року №РН-0000063 та витяги з журналів довіреностей.

Крім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ФГ «Куценко», з яким був укладений договір поставки № 64/11/2013-С від 21.11.2013 року.

На підтвердження виконання вимог вказаного договору поставки позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: податкова накладна від 06.12.2013 року №6/2, накладна від 06.11.2013 року №06-12-13 та витяги з журналів довіреностей.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим доводи суду першої інстанції про те, що позивачем надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

З приводу посилань апеляційної скарги на відсутність у товарно-транспортних накладних адреси пункту навантаження, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів, зауважує на тому, що зустрічна звірка фактично не проводилася, відповідна довідка за її резуьтатами не складалася, у зв'язку з чим в акті про неможливість проведення зустрічної звірки податковим органом безпідставно, без дослідження необхідних документів та з'ясування фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, зроблено висновки про їх нереальність та не підтвердження їх документально.

За наведених обставин, вважає, що реальність господарських операцій повністю доведена.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015р. по справі №816/2561/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2015 р.