Ухвала суду № 53115235, 26.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 р.Справа № 816/1684/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2015р. по справі № 816/1684/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0000492201.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (код ЄДРПОУ 03450436, Полтавська область, м. Лубни, вул. Радянська, будинок 210, поштовий індекс 37500) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Позивач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати судове рішення, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неврахування судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача у термін з 28.01.2015 по 17.02.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Емтіпрод" та ТОВ "Мінс Компані" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, за результатами якої складено акт від 24.02.2015 № 234/22-03450436.

Порушення під час перевірки склали у порушенні п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року в сумі 339418 грн., в тому числі, по взаємовідносинах з ТОВ "Емтіпрод" - в сумі 84855 грн. та ТОВ "Мінс Компані" - в сумі 254563 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 №0000492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 509127 грн., у тому числі: за основним платежем - у розмірі 339418 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 169709 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надав оцінку оскаржуваному повідовленню-рішенню та дійшов до висновків.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України,говорить,що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Податковим органом ставиться під сумнів реальність господарських операції між позивачем та контрагентами - ТОВ «Емтіпрод», ТОВ «Мінс Компані», та правильність внесення до податкових зобов'язань з податку на додану вартість - 509127 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами, позивачем надано копії договорів купівлі-продажу від 19.09.2014 року №19-09 та від 22.09.2014 року №22-09, відповідно до яких постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити таку продукцію.

Матеріали справи містять виписані контрагентами податкові накладні:

- № 23 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/90 на загальну суму 59398 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 9899 грн. 68 коп.;

- № 24 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/90 на загальну суму 59398 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 9899 грн. 68 коп.;

- № 25 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/91 на загальну суму 50912 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ - 8485 грн. 44 коп.;

- № 26 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/91 на загальну суму 50912 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ - 8485 грн. 44 коп.;

- № 27 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/91 на загальну суму 50912 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ - 8485 грн. 44 коп.;

- № 32 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/90 на загальну суму 59398 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 9899 грн. 68 коп.;

- № 33 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/90 на загальну суму 59398 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 9899 грн. 68 коп.;

- № 34 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/90 та бітум БНД 60/91 на загальну суму 59398 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 9899 грн. 68 коп.;

- № 35 від 19.09.2014 на бітум БНД 60/91 на загальну суму 59398 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 9899 грн. 68 коп.

- № 23 від 22.09.2014 на загальну суму 254563 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 42427 грн. 20 коп.;

- № 22 від 22.09.2014 на загальну суму 254563 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 42427 грн. 20 коп.;

- № 21 від 22.09.2014 на загальну суму 254563 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 42427 грн. 20 коп.;

- № 20 від 22.09.2014 на загальну суму 254563 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 42427 грн. 20 коп.;

- № 18 від 22.09.2014 на загальну суму 254563 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 42427 грн. 20 коп.;

- № 19 від 22.09.2014 на загальну суму 254563 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 42427 грн. 20 коп.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а саме: видаткові накладні за одними та тими самими номерами та датою складання містять відомості про різну номенклатуру товарів, а саме:

- у видатковій накладній № 25 від 19.09.2014 вказано бітум БНД 60/91 /том 1 а.с. 40/, тоді як у видатковій накладній № 25 від 19.09.2014 /том 1 а.с. 236/ - бітум БНД 60/90;

- у видатковій накладній № 26 від 19.09.2014 вказано бітум БНД 60/91 /том 1 а.с. 41/, тоді як у видатковій накладній № 26 від 19.09.2014 /том 1 а.с. 234/ - бітум БНД 60/90;

- у видатковій накладній № 34 від 19.09.2014 вказано бітум БНД 60/90 та бітум БНД 60/91 /том 1 а.с. 45/, тоді як у видатковій накладній № 34 від 19.09.2014 /том 2 а.с. 5/ - бітум БНД 60/90 та бітум БНД 60/90;

- у видатковій накладній № 35 від 19.09.2014 вказано бітум БНД 60/91 /том 1 а.с. 46/, тоді як у видатковій накладній № 35 від 19.09.2014 /том 2 а.с. 3/ - бітум БНД 60/90.

Тобто, видаткові накладні за одним номером і тим самим номером та датою складення, з різним найменуванням (номенклатурою) товарів, що в них вказані.

Водночас, як у податкових накладних, виписаних ТОВ "Емтіпрод", товарно-транспортній накладній № КП3312 від 19.09.2014 зазначена саме номенклатура товару - бітум БНД 60/91.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять обов'язкового реквізиту - посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від одержувача ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9".

Крім цього, слід зазначити, що доказів на підтвердження оприбуткування бітуму БНД 60/91 в кількості 30 т, який вказано у податкових накладних, виписаних ТОВ "Емтіпрод" та товарно-транспортній накладній № КП3312 від 19.09.2014 позивачем до суду не надано.

Також позивачем не надано до суду сертифіката відповідності на бітум БНД 60/91, хоча бітуми нафтові відносяться до продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні відповідно до вимог Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 N 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.11.2013 N 1308). Крім того, згідно пункту 2.2 договору купівлі-продажу № 19/09 від 19.09.2014 постачальник зобов'язаний на кожну партію продукції, що є предметом за цим договором, видати сертифікат, який посвідчує відповідність названої продукції вимогам відповідних стандартів або технічних умов.

Відповідно до пункту 3.1 Технічних умов "Бітуми нафтові дорожні в'язкі" ДТСУ 4044-2001 в залежності від значення пенетрації при температурі 25 С бітуми виготовляють таких марок: БНД 40/60, БНД 60/90, БНД 90/130, БНД 130/200.

Бітум БНД 60/91, який вказаний у специфікації до договору № 19/09 від 19.09.2014, укладеного з ТОВ "Емтіпрод", рахунку-фактурі № 22091 від 22.09.2014, видаткових накладних, товарно-транспортній накладній № КП 3312 від 19.09.2014, податкових накладних, відсутній серед марок бітумів, що призначені для застосування як в'яжучий матеріал для будівництва та ремонту конструктивних пластів дорожніх та аеродромних покриттів.

В підтвердження здійснення господарської операції по перевезенню товару від ТОВ "Емтіпрод" (м. Київ) та ТОВ "Мінс Компані" (м. Київ) позивачем надано до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН від 19.09.2014 та від 22.09.2014, згідно яких замовником (платником) вказане ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9".

Згідно до приписів розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Таким чином, за відомостями, зазначеними у товарно-транспортних накладних від 19.09.2014 та від 22.09.2014, особою, яка уклала договір на перевезення вантажів з перевізником, є саме ТОВ "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", а не ТОВ "Емтіпрод" та ТОВ "Мінс Компані".

Апеляційна скарга не містить даних договорів та позивачем не надані договори на перевезення вантажів, укладені з перевізником ТОВ "Спецпрогрес".

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Надані до матеріалів справи копії товарно-транспортні накладні мають наступні недоліки, а саме: у графі "пункт навантаження" зазначено - м. Кременчук, тобто у графі "пункт навантаження" відсутня повна адреса місцезнаходження пункту навантаження; графи "супровідні документи на вантаж" та "транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником" взагалі не заповнені; у графах "Прийняв водій/експедитор" та "Здав водій/експедитор" відсутні підписи водія/експедитора; відсутні відомості у графах "документи з вантажем", "розвантаження", а також підписи відповідальних осіб за навантаження та розвантаження

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 .

Розділом 1 вищевказаної Інструкції встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні форми №1-ТТН (нафтопродукт), а також акти матеріально-відповідальної особи за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Надані позивачем копії товарно-транспортних накладних складені не за формою товарно-транспортної накладної № 1-ТТН (нафтопродукт) та не містять обов'язкових реквізитів, на підставі яких здійснюється відпуск та приймання нафтопродуктів, оформлені з порушенням вимог наведеної вище Інструкції.

Крім цього, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем також не надані журнали реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, книгу кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП.

У наданих копіях товарно-транспортних накладних від 19.09.2014 та від 22.09.2014 автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Спецпрогрес".

Колегія суддів звертає увагу не те, що ТОВ "Спецпрогрес" не має такого виду діяльності, як вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Окрім цього, 30.09.2014 до ЄДР було внесено інформацію про відсутність юридичної особи ТОВ "Спецпрогрес" за вказаною адресою .

З приводу посилань апеляційної скарги, щодо реальності виконання робіт, що підтверджується первинними та іншими документами, то колегія суддів, вказує на таке.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, господарські операції між позивачем та контрагентами не мають ознак реальності, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання не здійснювалось.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 19, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2015р. по справі № 816/1684/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2015 р.