Ухвала суду № 53115174, 28.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1608/15-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брівер" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брівер" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 12 травня 2015 року №0001312200 та №0001322200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував вказані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08 квітня 2015 року по 10 квітня 2015 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків контрагентом постачальником ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" за серпень, листопад 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснення фінансово господарських операцій у податковій звітності.

За результатами даної перевірки складено акт від 20 квітня 2015 року №88/21-03-22-04/38207273, з якого вбачається, що перевіркою встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п. 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі ПК України) та ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2015 року №0001322200, яким ТОВ визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27475,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 21980,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5495,00 грн., та №0001312200, яким ТОВ визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 62087,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 49670,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12417,50 грн..

Винесення ДПІ вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів. Також, було зазначено, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" 27 червня 2014 року було укладено договір купівлі - продажу №94. Відповідно до умов даного договору Продавець передає товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Предметом поставки є хімічна, ветеринарна та харчова сировина. Транспортування товару здійснюється продавцем.

На підтвердження виконання умов даного договору ТОВ надано: рахунки на оплату №125 від 14 серпня 2014 року, №132 від 20 серпня 2014 року; видаткові накладні №82 від 20 серпня 2014 року, №47 від 14 серпня 2014 року; податкові накладні №82 від 20 серпня 2014 року, №47 від 14 серпня 2014 року; платіжні доручення №163 від 22 серпня 2014 року, №153 від 18 серпня 2014 року; обороно сальдову відомість по рахунку 631 за серпень 2014 року та картку рахунку 281 за серпень грудень 2014 року.

Також, матеріали справи містять ліцензії серії АЕ №191635 від 20 травня 2014 року, відповідно до якої ТОВ має право здійснювати оптову торгівлю ветеринарними медикаментами і препаратами; сертифікати аналізу GAS NO:65-76-1 видані Компанією Rensin Chemicals Limited, Китай на ТМЦ (сульфаниламид, бензилпенициллин натрія стерильний).

Також, зі справи вбачається, що в подальшому придбаний товар позивачем було реалізовано, що підтверджується наданими суду доказами, а саме: договором купівлі- продажу 006БРЛ від 17 червня 2012 року, договором постачання №0127 від 26 травня 2014 року. На виконання умов даних договорів суду надано: видаткову накладну № 1482 від 12 вересня 2014 року, податкову накладну №1138 від 12 вересня 2014 року, видаткову накладну №2248 від 26 грудня 2014 року, податкову накладну №1623 від 26 грудня 2014 року, картку рахунку 281 за серпень - грудень 2014 року.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності та оскільки договір позивача з ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" в судовому порядку недійсним не визнавався, підстав для визнання його нечинним із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаним субєктом господарської діяльності.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: ОСОБА_4 Суддя: Суддя: ОСОБА_5 ОСОБА_2