Ухвала суду № 53115171, 28.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 р.Справа № 820/5270/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015р. по справі № 820/5270/15

за позовом Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом у розмірі 5698,86 грн.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року адміністративний позов Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 (61177, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом у розмірі 5698 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн 86 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. п. 1, 4, 5 ч. 3 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує, що не отримував ані ухвали про відкриття провадження у справі, ані судових повісток про дату час та місце розгляду справи, що призвело до порушення права відповідача надати до суду першої інстанції безспірні докази відсутності у нього податкового боргу. На підтвердження факту відсутності податкового боргу з податку на додану вартість відповідач посилається на копію квитанції від 02.06.2015 року № 392568410.1 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5698,86 грн.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 28.10.2015 року сторони не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

26.10.2015 року до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із сімейними обставинами.

Позивач причини неявки до суду не повідомив.

Колегія суддів, вирішивши клопотання відповідача, вважає, що воно задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Частинами 1 та 2 статті 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

З огляду на обставини справи, зазначені норми законодавства, враховуючи відсутність доказів поважності причини неприбуття в судове засідання по даній справі, та беручи до уваги те, що додаткових доказів по справі у відповідача суд не витребував, а також зважаючи на обмеженні строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язать до бюджету, за результатами якої складено акт від 12.09.2012 року № 1991/17-173.

На підставі акту перевірки позивачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 року № 0002021731 та №0002011731.

Також, позивачем проведено камеральну перевірку щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 14.06.2013 року № 2086/17-174.

На підставі акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року № 0005721740.

Вказані податкові повідомлення - рішення направлялися платнику податків, відомостей щодо його оскарження матеріали даної адміністративної справи не містять та під час розгляду справи судом не встановлено.

Однак сума податкового зобов'язання відповідачем в повному обсязі не сплачена, а саме - 5695,91 грн. штрафних санкцій та 2,95 грн. пені, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем, на дату розгляду справи, у добровільному порядку не сплачено узгоджену суму податкового боргу в розмірі 5698,86 грн.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В контексті наведеного пунктом 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, також визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3. ПК України).

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ПК України).

Відповідно до п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

В силу п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Враховуючи відсутність доказів оскарження та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень, сума грошового зобов'язання визначена у них вважається узгодженою та підлягає сплаті у встановлений законом строк.

Пунктом 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно положень ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що у зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання протягом граничного строку її сплати, позивачем винесено податкову вимогу форми "Ф" № 264-25 від 05.02.2015 року, яка була надіслана та вручена відповідачу (а.с. 11).

Доказів оскарження та скасування чи відкликання даної вимоги відповідачем не надано, отже є чинною на час розгляду справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача на час звернення до суду податкового боргу перед бюджетом у сумі 5698,86 грн.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, доказів погашення податкового боргу у розмірі 5698,86 грн. до суду першої інстанції не надав, а тому колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 5698,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції його було позбавлено можливості надати докази погашення податкового боргу у добровільному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року було відкрито скорочене провадження у даній справі та запропоновано відповідачу - ОСОБА_1, в десятиденний строк, з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження та копій документів, надати письмові заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову, а також повідомлено відповідача, що у разі неподання заперечень у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, справа за вказаним позовом буде розглянута судом не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо суду не було подано заперечення відповідача та за умови. Що справа розглядатиметься судом за місцезнаходженням відповідача. (а.с. 2)

Копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі відповідачем було отримано особисто 17.06.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор: 6115844236747) (а.с. 28) та витягом з УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 57).

Таким чином, доводи вищезазначені доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

З приводу наданої відповідачем до апеляційної скарги копії квитанції від 02.06.2015 року, на підтвердження погашення на час розгляду справи судом податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 5698,86 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Разом з тим, відповідачем не наведено обґрунтованих підстав ненадання зазначених доказів під час розгляду справи судом першої інстанції з огляду на те, що про відкриття скороченого провадження у даній справі та необхідність подати заперечення на позов разом із необхідними документами відповідач був повідомлений ще в червні 2015 року, однак своїм правом для надання доказів в обґрунтування своєї правової позиції не скористався.

З урахуванням встановлених меж перегляду судом апеляційної інстанції судових рішень, колегія суддів не приймає до уваги нові докази, які подано позивачем до Харківського апеляційного адміністративного суду разом із апеляційною скаргою, не обґрунтовуючи підстав ненадання їх до суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015р. по справі № 820/5270/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2015 р.