Ухвала суду № 53115138, 29.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 р. Справа № 876/4862/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання Сердюк О. Ю.;

позивача ОСОБА_1;

представника третьої особи ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Івано-Франківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2015 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Івано-Франківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання останнього зарахувати до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі за період з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року, виходячи з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби та провести перерахунок пенсії з врахуванням перерахунку вислуги років; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести нарахування та виплату пенсії з врахуванням перерахунку вислуги років з часу звільнення у запас, а саме з 17 квітня 2014 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відмова відповідача у зарахуванні до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі з 01 вересня 1986 року по 26 червня 1990 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби є неправомірною.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що позивач після закінчення технікуму у 1990 році не отримував офіцерського звання, а після закінчення технікуму позивач був призваний на військову службу і лише 31 жовтня 1992 року йому присвоїли офіцерське звання.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач, у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник третьої особи, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та пояснення представника третьої особи, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 25 травня 1993 року, а наказом т.в.о. начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 210 о/с від 16 квітня 2014 року був звільнений з посади заступника начальника міського відділу - начальника міліції громадської безпеки Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області за п. «б» статті 64 у запас (через хворобу).

Вислуга на день звільнення становила: у календарному обчисленні - 22 роки 09 місяців 02 дня, у пільговому обчисленні - 29 років 01 місяць 04 дня.

29 грудня 2014 року та 26 січня 2014 року позивач звертався із заявами до УМВС України в Івано-Франківській області про зарахування йому до вислуги років час навчання в Калуському хіміко-технологічному технікумі з 01 вересня 1986 року по 26 червня 1990 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та надання відповідних документів до ГУ УПФУ в Івано-Франківській області для перерахунку пенсії.

УМВС України в Івано-Франківській області 18 лютого 2015 року за вих. № 909 надало позивачу відповідь про результати розгляду його звернень та зазначило, що особам середнього, старшого і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років для призначення пенсії додатково зараховується в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, час навчання у таких цивільних вищих закладах, як коледж, технікум, училище тільки після набуття чинності Закону України «Про вищу освіту» та за умови отримання особою за час цього навчання вищої освіти (вимоги ст.1, 7 Закону України «Про вищу освіту» та ст.15 Закону України «Про освіту»), що має бути засвідчено документом (документами), які передбачені ст.9 Закону України «Про вищу освіту».

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 навчався у Калуському хіміко-технологічному технікуму на денній формі навчання з 01 вересня 1986 року відповідно до наказу № 67 від 29 липня 1986 року «Про зарахування студентів на навчання».

Згідно із наказом № 70 від 30 червня 1990 року позивач був відрахований у зв'язку із закінченням навчання за спеціальністю «Обладнання хімічних і нафто газопереробних заводів», здобув кваліфікацію технік-механік.

Калуський хіміко-технологічний технікум було перейменовано на Державний вищий навчальний заклад «Калуський політехнічний коледж» згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 16 від 21 лютого 2008 року, навчальний заклад ліцензований як вищий навчальний заклад І рівня акредитації у 1994 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

В п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року № 393, прийнятою на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної інспекції техногенної безпеки та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

У наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що до вислуги років додатково зараховується час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

Закінчивши у червні 1990 році Калуський хіміко-технологічний технікум позивачу присвоєно кваліфікацію техніка-механіка по спеціальності «Устаткування хімічних і нафтопереробних заводів», що підтверджується копією диплому та архівною довідкою, але Калуський хіміко-технологічний технікум не є тим закладом, після якого присвоюється офіцерське звання.

З військового білета ОСОБА_1 ГР № 213139 вбачається, що військове звання молодший лейтенант було присвоєно йому наказом Міністерства Оборони України № 387 від 31 жовтня 1992 року.

Відтак, після закінчення технікуму позивач був призваний на військову службу і лише 31 жовтня 1992 року йому присвоїли офіцерське звання.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в справі № 809/780/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

ОСОБА_3

Ухвалу складено в повному обсязі 03 листопада 2015 року.