Ухвала суду № 53115056, 27.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1607/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача- Потапчука В.О.

суддів - Домусчі С.Д.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Югекотоп» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГЕКОТОП" (далі по тексту також - позивач, Товариство), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (далі по тексту також - відповідач, ДПІ, контролюючий орган) від 12.05.2015 року № НОМЕР_1 про зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у сумі 6 304 922,0 грн., від 12.05.2015 року № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 336 268,0 грн. за основним платежем та 168 134,0 грн. за штрафними санкціями, від 12.05.2015 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 400 694,0 грн. за основним платежем та 100 174,0 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у звязку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГЕКОТОП" зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 15.01.2008 року та як платник податків взято на облік ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 16.01.2008 року. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

В березні-квітні 2015 року ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлено актом № 62/14-03-22-02/35674119 від 22.04.2015 року (далі по тексту також - акт).

В акті перевірки контролюючим органом зазначено про порушення суб'єктом господарювання пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, 138.1, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9 712 932,0 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 1 038 153,0 грн., за 2014 рік на суму 8 674 779,0 грн., податок на додану вартість на загальну суму 336 268,0 грн., в т.ч. за березень 2013 року на суму 324,0 грн., за травень 2013 року на суму 686,0 грн., за вересень 2013 року на суму 5 795,0 грн., за жовтень 2013 року на суму 68 812,0 грн., за листопад 2013 року на суму 32 741,0 грн., за грудень 2013 року на суму 12 450,0 грн., за лютий 2014 року на суму 215 460,0 грн.

В обґрунтування висновків в акті зазначено що: матеріали перевірок/звірок контрагентів постачальників позивача (ТОВ АНДІГРІН-С, ТОВ АТП-2010, ТОВ НІКА ОСОБА_2, ТОВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ЮРАНД, ДП АПК-ІНФОРМ) свідчать про те, що ці контрагенти є можливими порушниками норм податкового законодавства, тому відповідно вони не мали можливості поставити товар (роботи, послуги) постачальникам ТОВ ЮГЕКОТОП, які в свою чергу не могли поставити ці товари (роботи, послуги) ТОВ ЮГЕКОТОП; ТОВ ЮГЕКОТОП включено до складу витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ ФІНАНСКОНСАЛТ та ПП АГРОСПЕЦПРОЕКТ-АРСІ, використання яких у фінансово-господарській діяльності підприємством не доведено; ТОВ ЮГЕКОТОП завищено витрати, обчислені з сум курсових різниць по кредиту в іноземній валюті, в сумі 278 975 913,00 грн. за 2014 рік, використання яких у межах господарської діяльності в 2014 році підприємством не доведено. На заперечення до акта перевірки субєкт господарювання отримав відповідь від 07.05.2015 року № 387/10/14-03-22-02-22, в якій контролюючий органу виклав порушення у новій редакції: встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 400 694,0 грн.; встановлено завищення відємного значення обєкту оподаткування за 2014 рік на суму 6 304 922,0 грн.; встановлено заниження податку на додану вартість на суму 336 268,0 грн.

За результатами перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки 12.05.2015 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002852202 про зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у сумі 6 304 922,0 грн., №0002842202 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 336 268,0 грн. за основним платежем та 168 134,0 грн. за штрафними санкціями, № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 400 694,0 грн. за основним платежем та 100 174,0 грн. за штрафними санкціями.

Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ про те, що перевіркою не встановлено факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його постачальниками у перевіреному періоді, а саме: ТОВ АНДІГРІН-С, ТОВ АТП-2010, ТОВ НІКА ОСОБА_2, ТОВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ЮРАНД, ДП АПК-ІНФОРМ, ТОВ ФІНАНСКОНСАЛТ та ПП АГРОСПЕЦПРОЕКТ-АРСІ, та недоведеність позивачем використання отриманих від контрагентів послуг в господарській діяльності.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й безпосередньо до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З матеріалів справи колегія судді вбачає, що з метою здійснення господарської діяльності позивач придбавав необхідні товари (роботи, послуги) у підприємств: ТОВ АНДІГРІН-С, ТОВ ФІНАНСКОНСАЛТ, ПП АГРОСПЕЦПРОЕКТ-АРСІ (послуги з виготовлення карантинних та ветеринарних сертифікатів на сільськогосподарську продукцію), ТОВ АТП-2010 (послуги з перевезення автотранспортом сільськогосподарської продукції), ТОВ НІКА ОСОБА_2 (послуги з організації ТЕО, оформлення декларацій на експорт сільськогосподарської продукції), ТОВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ЮРАНД (поставка пшениці та кукурудзи), ДП АПК-ІНФОРМ (послуги з організації та проведення міжнародної конференції Олійножирнова індустрія: тенденції, перспективи-2013)

На підтвердження отриманих послуг позивачем, крім податкових накладних, надано:договір між ТОВ ЮГЕКОТОП та ТОВ АНДІГРІН-С №31/082012 від 31.07.2012 та додаткову угоду, відповідно до якого ТОВ АНДІГРІН-С (виконавець) надавав ТОВ ЮГЕКОТОП (замовник) посередницькі послуги з оформлення сертифікатів та інших документів супровідного та дозвільного характеру, у тому числі представництво інтересів Замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування з питань отримання дозвільних та супровідних документів; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), господарський договір між ТОВ ЮГЕКОТОП та ТОВ ФІНАНСКОНСАЛТ № №4 от 04.04.13 року, відповідно до умов якого ТОВ ФІНАНСКОНСАЛТ (виконавець) надавав ТОВ ЮГЕКОТОП (замовник) посередницькі послуги з оформлення сертифікатів та інших документів супровідного та дозвільного характеру, у тому числі представництво інтересів Замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування з питань отримання дозвільних та супровідних документів; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 6 від 29.04.2013 на суму; виписки банку по розрахунку з ТОВ ФІНАНСКОНСАЛТ; господарський договорір між ТОВ ЮГЕКОТОП та ПП АГРОСПЕЦПРОЕКТ-АРСИ №8 від 12.06.2012, відповідно до умов якого ПП АГРОСПЕЦПРОЕКТ-АРСИ (виконавець) надавав ТОВ ЮГЕКОТОП (замовник) посередницькі послуги з оформлення сертифікатів та інших документів супровідного та дозвільного характеру, у тому числі представництво інтересів Замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування з питань отримання дозвільних та супровідних документів; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами надані усі необхідні первинні документи та підтвердження фактичних розрахунків (банківські виписки) долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про можливу безтоварність господарських операцій та порушення позивачем норм Податкового кодексу України базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами.

Позивач надав до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні, вантажно-митні декларації, сертифікати, договори, звіти та інші первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "ЮГЕКОТОП", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (робіт, послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної додаткової постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 196, 197, 200,206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Югекотоп» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач:ОСОБА_3

Судді:Домусчі С.Д.

ОСОБА_1