Ухвала суду № 53114978, 21.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 876/11381/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засіданняМалетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про сплату ним єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та скасувати вимогу про сплату боргу в сумі 1194,03 грн..

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу призначена пенсія за вислугу років, а тому, відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Відтак, вважає вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 1 194,03 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт ОСОБА_1 з підстав неповного зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що призначення пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позбавляє позивача від обовязку сплати розміру єдиного внеску на державне соціальне страхування. З тих підстав просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не зявились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується довідкою від 16.03.2012 року № 759.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем та відповідно до Свідоцтва серії Б 315126 є платником єдиного податку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що Позивач на день винесення вимоги про сплату боргу не досяг пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому він зобовязаний сплачувати єдиний внесок на загальних підставах і не звільняється від сплати єдиного внеску.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» поширюються на осіб, які є пенсіонерами за віком або інвалідами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зазначає наступне.

07.06.2013 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області винесено вимогу № Ф-805 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 1194,03 грн..

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин), повязується, зокрема, з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоровя, у звязку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

Пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, і здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів, які не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком тощо.

На відміну від пенсій за віком, правила призначення пенсій за вислугу років регламентується Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ». Статтею 8 цього Закону передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За правилами статті 7 зазначеного Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Отже, Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» фактично визнається той факт, що пенсії передбачені Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» є різними державними пенсіями. Різниця при цьому обумовлюється юридичними та фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.

Таким чином положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ не розповсюджується на осіб, які отримують пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону № 2262-XII, не дивлячись на можливе досягнення ними загального пенсійного віку необхідного для пенсії за віком.

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи -підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постановах від 18.11.2014 року (справа №21-519а14) та від 15.04.2014 року (справа № 21-59а14), яка відповідно до статті 244-2 КАС України, є обовязковими для всіх судів.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 року у справі № 803/1453/13-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_2

Повний текст

виготовлено 26.10.2015р.