Постанова № 53112527, 28.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2620/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2015 року Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській (далі - ДПІ у м. Чернігові або позивач) області звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з розрахункових рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» (далі - ТОВ «Лігаінвестбуд» або апелянт) податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 7 052,33 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ТОВ «Лігаінвестбуд» просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкова вимога виносилась за іншим видом податку, який вже було сплачено. Крім того, на день подання позову до суду за підприємством вже не рахувалось податкової заборгованості, а також невідшкодована сума ПДВ в рахунок майбутніх платежів. Отже, у ДПІ не було підстав для стягнення вищезазначеного податкового боргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи ТОВ «Лігаінвестбуд» (код 33800049) зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові та має наявні відкриті рахунки в установах банку.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

20.03.2015 року апелянтом було подано податкову декларацію з податку на додану вартість, згідно якої сума залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів становить 710 724,00 грн.

Згідно витягу з облікової картки платника податку на додану вартість податковим органом було нараховано податкову заборгованість у розмірі 7 052,33 грн.

ДПІ у м. Чернігові було винесено податкову вимогу 17.03.2015 № 396-25, згідно якої за товариством рахувався податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 32 807,97 грн, яка у відповідності до податкового законодавства направлялась апелянту та була вручена.

Оскільки норми ПК України не передбачають винесення податкових вимог по кожному окремому виду податку, нова податкова вимога з податку на додану вартість не повинна виноситись.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що відповідачем була самостійно подана податкова декларація, однак податковий борг не сплачено у повному обсязі, порядок надіслання вимоги дотримано, податковий борг товариства не переривався, нова вимога у відповідності до податкового законодавства не виносилась.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Апелянт у відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є платником податків та згідно підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки, станом на 17.03.2015 року за обліковою карткою платника податку рахувалась заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств, апелянту було надіслано податкову вимогу, яку ним було отримано.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ТОВ «Лігаінвестбуд» щодо відсутності податкового боргу з податку на додану вартість.

Згідно пункту 33 підрозділу 2 розділу XX ПК України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні, розрахунки, коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200.3 статті 200 1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Отже заява платника податків (додаток № 2 до декларації) це та подія, з якою пов'язане збільшення розміру суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні, та одночасне збільшення податкового кредиту. Заповнення такої заяви у складі декларації (починаючи з лютого 2015 року) є достатньою підставою для включення заявлених у ній залишків ПДВ до податкового кредиту в цій же декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, у податковій декларації з податку на додану вартість зазначено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів у розмірі 710 724,00 грн., що помилково судом першої інстанції було прийнято за податкове зобов'язання з ПДВ.

Крім того, судом не витребувано та не досліджено додаток № 2 до даної декларації, який долучено до матеріалів справи судом апеляційної інстанції, з якого також вбачається, що невідшкодована сума ПДВ в рахунок майбутніх платежів становить 710 724,00 грн.

Більш того, причин виникнення зазначеного податкового боргу не вбачається з адміністративного позову, а також не досліджено судом першої інстанції і не зазначено у запереченнях на апеляційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що витяг з облікової картки платника податків, на який посилається суд першої інстанції, не є безумовним доказом наявності такої заборгованості, оскільки перш за все має досліджуватись першопричина виникнення такого боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лігаінвестбуд» - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 02.11.2015 року.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.