Ухвала суду № 53112497, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2015 рокусправа № 808/9528/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації

про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у грудні 2014 року звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати, що Департамент охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації не використав своїх владних повноважень з метою захистити позивача та відновити справедливість; зобовязати Департамент охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації встановити щодо позивача психофеномен чи психічна хвороба, у разі потреби залучити експертів у справі; встановивши психофеномен, зобовязати Департамент охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації скасувати діагноз хвороби, встановивши, що це - злочин чи медична помилка; визнати, що позивачу була нанесена велика моральна шкода.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КУ «Обласна психіатрична лікарня» ЗОС у період з 11.11.2011 по 02.12.2011, при цьому позивачу було встановлено діагноз психічного розладу «шизофренія», відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем здоровя Десятого перегляду. У звязку з письмовою заявою про відмову від подальшого стаціонарного лікування, 02 грудня 2011 року ОСОБА_1 виписана з рекомендацією нагляду у лікаря психіатра та прийому амбулаторного лікування. З 01.03.2012 перебуває на консультативному обліку у лікаря психіатра.

ОСОБА_1, не погодившись зі встановленим діагнозом психічного розладу, вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на захист її прав, свобод та законних інтересів, звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статей 12, 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи, особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно - на її прохання або за її усвідомленою згодою.

З метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги Наказом Міністерства охорони здоровя України № 752 від 28.09.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308, затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоровя стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоровя, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоровя України та/або управлінь охорони здоровя протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоровя України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоровя Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоровя обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 693 від 06.08.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2013 року за № 1718/24250, клініко-експертна комісія створюється Міністерством охорони здоровя Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для колегіального розгляду клініко-експертних питань діагностики, лікування та реабілітації в закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування та у фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики щодо надання медичної допомоги та медичних послуг.

Пунктом 1.2 Порядку визначено, що підставою для здійснення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг відповідно до цього Положення є наказ МОЗ України або відповідного органу охорони здоров`я, який приймається за результатами розгляду запитів і звернень фізичних та юридичних осіб або з ініціативи МОЗ України.

Відповідно до п. 2.1 Порядку КЕК проводить клініко-експертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичних послуг.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг проводиться протягом 30 календарних днів з дня надходження запиту чи звернення фізичних та юридичних осіб. У разі неможливості прийняття рішення за цей час строк розгляду може бути продовжений на 15 календарних днів.

За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг КЕК складає висновок за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги , затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308 (п. 2.2 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 11.11.2011 по 02.12.2011 знаходилась на стаціонарному лікуванні у психіатричному закладі за власною добровільною згодою, що підтверджується письмовою згодою, зазначеною в медичних документах. Протилежне не доведено позивачем належними та допустимими доказами.

На підставі наказу Департаменту охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації № 907 від 16.10.2013 у період з 18.10.2013 по 24.10.2013 була проведена експертиза надання медичної допомоги ОСОБА_1, за результатами якої складено висновок № 3 від 24.10.2013.

Згідно з висновками Клініко-експертної комісії № 3 від 24.10.2013 порушень чинного законодавства при наданні медичної допомоги ОСОБА_1 з боку фахівців психіатричної служби не встановлено.

Також судом встановлено, що у звязку зі зверненням позивача до прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя та Департаменту охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації, на підставі наказу останнього за № 1068 від 03.12.2013 у період з 12.12.2013 по 16.12.2013 була проведена експертиза надання медичної допомоги ОСОБА_1, за результатами якої складено висновок № 4 від 16.12.2013.

Згідно з висновками Клініко-експертної комісії № 4 від 16.12.2013 порушень Закону України «Про психіатричну допомогу» при наданні медичної допомоги ОСОБА_1 з боку фахівців психіатричної служби не встановлено.

Таким чином, на підставі звернення позивача до Департаменту охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації останнім двічі, відповідно до вимог чинного законодавства, створювались клініко-експертні комісії та здійснювалася перевірка правомірності дій лікарів обласної клінічної психіатричної лікарні при наданні медичної допомоги ОСОБА_1, що свідчить про відсутність бездіяльності з боку відповідача.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з положеннями статті 30 цього Закону державний контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоровя. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень здійснюють контроль за діяльністю психіатричних закладів усіх форм власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, а також контроль за виконанням своїх обов'язків законними представниками.

Відповідно до положення про основними завданнями Департаменту охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації, зокрема, є: забезпечення реалізації на відповідній території державної політики в галузі охорони здоров'я; управління в межах наданих чинним законодавством повноважень закладами охорони здоровя, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і методичного забезпечення.

Таким чином, Департамент охорони здоровя Запорізької облдержадміністрації не є лікувальним закладом та не надає медичну допомогу, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача щодо зобовязання відповідача встановити діагноз чи «психофеномен» у ОСОБА_1, а також скасувати діагноз «шизофренія».

Доводи ОСОБА_1, що її не запрошували на засідання клініко-експертної комісії спростовуються матеріалами справи, а саме висновками Клініко-експертної комісії №3 від 24.10.2013 та № 4 від 16.12.2013, в яких зазначено, що позивач була запрошена на засідання комісії, проте відмовилась зявитися, про що письмово повідомила.

Вказана обставина самостійно підтверджена ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, в якій апелянт зазначила, що не мала наміру зявитися на засідання комісії.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не зазначено, які саме рішення були прийняті клініко-експертними комісіями та які питання розглядались останніми, суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються змістом постанови суду першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про визнання факту нанесення ОСОБА_1 моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з розясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995, в якій, у тому числі, зазначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд зазначає, що позивачем не доведено в чому саме, виходячи з норм чинного законодавства, полягає завдана йому моральна шкода. Позивач лише обмежується загальними поясненнями та фразами, які не можуть бути взяти судом до уваги як належне обґрунтування відповідної позовної вимоги.

Такі обставини вказують на відсутність підстав задоволення позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року в адміністративній справі № 808/9528/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 02 листопада 2015 року.

Головуючий:О.В. Головко

Суддя:Т.І. Ясенова

Суддя:А.В. Суховаров