Постанова № 53112207, 30.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 жовтня 2015 року 09:10 справа №826/15494/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “База відпочинку “РАПІД”

до

Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “База відпочинку “РАПІД” (далі по тексту – позивач, ТОВ “База відпочинку “РАПІД”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Деснянському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 квітня 2015 року №0006981504 та №0006991504.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року відкрито провадження у справі №826/15494/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 01 жовтня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не прибув, у зв’язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 03 квітня 2015 року №0006981504 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання орендної плати з юридичних осіб, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 61, 59, 59, 57, 32, 32, 32, 32, 32, 32, 29, 29 календарних днів сплати грошового зобов’язання в розмірі 51 933,65 грн. ТОВ “База відпочинку “РАПІД” зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 10 386,73 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 03 квітня 2015 року №0006991504 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання орендної плати з юридичних осіб, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 27, 26, 26, 26, 25, 25, 2, 2, 2, 2, 2, 2, 1 календарних днів сплати грошового зобов’язання в розмірі 41 997,80 грн. ТОВ “База відпочинку “РАПІД” зобов’язано сплатити штрафу розмірі 10% у сумі 4 199,78 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта ДПІ у Деснянському районі від 03 квітня 2015 року №2217/26-52-15-04/35995972 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності погашення податкового зобов’язання, зазначеного у податковому розрахунку земельного податку ТОВ “База відпочинку “РАПІД” за період з 31 травня 2013 року по 02 липня 2014 року.

В акті перевірки встановлено, що в порушення вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України ТОВ “База відпочинку “РАПІД” протягом граничних строків несвоєчасно сплачено угоджену суму податкового зобов’язання по орендній платі згідно з додатком до акта перевірки.

Позивач вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення з підстав своєчасної сплати орендної плати; нарахування штрафних санкцій здійснене внаслідок недоліків програмного забезпечення контролюючого органу; крім того позивач зазначає про незаконність проведення перевірки та порушення процедури прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, у яких підтримує висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлює, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У свою чергу відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник орендної плати зобов’язаний сплатити податок за кожен із місяців року щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; в протилежному випадку такий платник орендної плати притягується до відповідальності за порушення строків сплати.

З наявної у справі копії додатку до акта перевірки вбачається, що предметом перевірки були податкові розрахунки земельного податку від 22 січня 2013 року, від 23 липня 2013 року, від 02 серпня 2013 року та від 22 січня 2014 року, а також виявлення порушення граничних строків сплати орендної плати, а саме:

- по розрахунку земельного податку від 22 січня 2013 року має місце прострочення сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 6 749,60 грн. на 2 дні; у розмірі 669,70 грн. на 2 дні; у розмірі 437,15 грн. на 59 днів; у розмірі 562,95 грн. на 32 дні; у розмірі 6 856,35 грн. на 32 дні; у розмірі 1 880,00 грн. на 29 днів; у розмірі 5 102,15 грн. на 29 днів, у розмірі 318,50 грн. на 1 день;

- по розрахунку земельного податку від 23 липня 2013 року має місце прострочення сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 6 749,60 грн. на 2 дні; у розмірі 7 419,30 грн. на 59 днів; у розмірі 669,70 грн. на 2 дні; у розмірі 6 856,35 грн. на 32 дні; у розмірі 562,95 грн. на 32 дні.

- по розрахунку земельного податку від 02 серпня 2013 року має місце прострочення сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 761,70 грн. на 27 днів; у розмірі 7 419,30 грн. на 26 днів; у розмірі 7 419,30 грн. на 26 днів; у розмірі 1,4 грн. на 26 днів; у розмірі 1 008,70 грн. на 25 днів; у розмірі 6 657,60 грн. на 2 дні; у розмірі 435,75 грн. на 61 день; у розмірі 6 983,55 грн. на 59 днів; у розмірі 7 417,85 грн. на 57 днів; у розмірі 6 856,35 грн. на 32 дні; у розмірі 562,95 грн. на 32 дні;

- по розрахунку земельного податку від 22 січня 2014 року має місце прострочення сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 587,60 грн. на 25 днів; у розмірі 2 985,10 грн. на 2 дні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідач, на якого покладено тягар доказування у межах спору, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати на підставі податкових розрахунків (податкових декларацій) земельного податку від 22 січня 2013 року, від 23 липня 2013 року, від 02 серпня 2013 року та від 22 січня 2014 року, зокрема, відповідач не надав суду копій відповідних податкових розрахунків (податкових декларацій) та відповідних платіжних доручень, що свідчать про несвоєчасну сплату.

Відповідач не вказав у додатку до акта перевірки податкові періоди, за які наче б то допущено порушення граничних строків сплати, та власне самі граничні строки сплати, що унеможливлює встановити обставини несвоєчасної сплати орендної плати.

При цьому в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 25 серпня 2015 року зобов’язано відповідача на дати суду докази на підтвердження висновків акта перевірки.

Крім того, суд зауважує на невідповідності розміру застосованого до позивача штрафу розмірам, передбаченим пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Так, як видно із додатку до акта перевірки та змісту податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2015 року №0006981504, штрафні санкції застосовано у розмірі 20% при затримці 29 календарних днів; проте, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України накладення штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу передбачено лише при затримці більше 30 календарних днів.

Враховуючи не доведення відповідачем факту несвоєчасної сплати ТОВ “База відпочинку “РАПІД” суми податкового зобов’язання з орендної плати та накладення штрафних санкцій у більшому розмірі, ніж передбачено пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для накладення на позивача штрафу на підставі норм статті 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 03 квітня 2015 року №0006981504 та №0006991504 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі районі не доведено правомірність та обґрунтованість проведення камеральної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “База відпочинку “РАПІД” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “База відпочинку “РАПІД” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03 квітня 2015 року №0006981504 та №0006991504.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “База відпочинку “РАПІД” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дів гривні сімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко