Постанова № 53112183, 30.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2015 року № 826/14970/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про

визнання протиправним, скасування рішень про опис майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про опис майна у податкову заставу від 03 березня 2015 року № 317/26-59-25-01-14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14970/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 17 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його, представник відповідача заперечив проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу від 23 лютого 2015 року № 2680-25, згідно якої станом на 22 лютого 2015 року сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 46141,75 грн., з якої за основним платежем – 46141,75 грн., штрафні (фінансові) санкції – 0,00 грн., пеня – 0,00 грн.

Крім того, 03 березня 2015 року контролюючим органом, на виконання вимог статті 89 Податкового кодексу України, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управління) платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» про що прийнято відповідне рішення про опис майна у податкову заставу № 317/26-59-25-01-14.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу платник податків оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 21 квітня 2015 року № 6686/10/26-15-23-01-20 у задоволенні скарги позивача відмовлено, вимогу від 23 лютого 2015 року № 2680-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 03 березня 2015 року № 317/26-59-25-01-14 - залишено без змін.

Рішення ДФС України від 26 червня 2015 року № 13499/6/99-99-23-05-15, скаргу Товариства задоволено частково, податкову вимогу від 23 лютого 2015 року № 2680-25 скасовано, рішення про опис майна у податкову заставу від 03 березня 2015 року № 317/26-59-25-01-14 - залишено без змін.

Позивач посилається на протиправність рішення про опис майна у податкову заставу від 03 березня 2015 року № 317/26-59-25-01-14 у зв’язку з відсутністю заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 4.1.153 статті 14 Податкового кодексу, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пункт 14.1.175 статті14 Податкового кодексу).

За змістом підпункту 2.1, 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Міндоходів України від від 10.10.2013, № 576, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За змістом статті 59 Податкового кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Частиною 56.1 статті 56 Податкового кодексу, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається відкоиканою якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняту податкову вимогу.

Пунктом 60.3 статті 60 Податкового кодексу України, встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (стаття 88 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 89.1, 89.2, 89.3 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (повному господарському віданні або оперативному управлінні) - у день виникнення такого права - та балансова вартість якого не менша суми податкового боргу платника податків (але не більше двократного розміру), крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

З аналізу норм чинного законодавства вбачажться пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв'язку з відсутнстю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє право податкової застави.

Статтею 93 Податкового кодексу України, визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;

визнання податкового боргу безнадійним;

прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;

реєстрації в органі державної податкової служби податкової поруки у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ДФС України від 26 червня 2015 року № 13499/6/99-99-23-05-15 податкову вимогу від 23 лютого 2015 року № 2680-25 скасовано.

Разом з тим, станом на 13 серпня 2015 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» заборгованість відсутня, що підтверджується довідкою «Про розмір заборгованості» від 14 серпня 2015 року № 38393/10/26-59-23-01-12, у зв’язку з чим у контролюючого органу відсутнє право на проведення опису майна позивача, що у свою чергу не заперечується і самим відповідачем.

Відтак, враховуючи, що податкова вимога від 23 лютого 2015 року № 2680-25, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу від 03 березня 2015 року № 317/26-59-25-01-14, скасована рішенням ДФС України від 26 червня 2015 року № 13499/6/99-99-23-05-15, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 03 березня 2015 року № 317/26-59-25-01-14 у зв’язку з тим, що відпали обставини, що зумовлювали прийняття такого рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 03 березня 2015 року № 317/26-59-25-01-14.

3. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Зеніт» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник