Постанова № 53112173, 30.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2015 року № 826/14534/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - третя особа) в якому просить:

скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 13177,03 грн.;

скасувати постанову ВДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 23 березня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 46931501.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14534/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 серпня 2015 року.

Розгляд справи у судовому засіданні 25 серпня 2015 року судом відкладений на 31 серпня 2015 року, у зв'язку з заявленим клопотанням позивача.

У судовому засіданні 31 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його, представник відповідача заперечив проти позову. Третя особа участі повноважного представника не забезпечила, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином.

Також, судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, з огляду на звернення до контролюючого органу з відповідними заявами та подальшого оскарження рішення в адміністративному порядку.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві винесено вимогу від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23, згідно якої станом на 31 жовтня 2014 року сума боргу ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску становить 13177,03 грн.

Як зазначено позивачем, на підставі зазначеної вимоги № Ф-10-23, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23 платник податків оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача залишено без розгляду, у зв'язку з порушенням законодавчо встановлених строків подання такої скарги.

Позивач посилається на протиправність податкової вимоги від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23, так як сума визначена у вказаній вимозі включає в себе суму заборгованості по вимога винесених Управлінням Пенсійного фонду в Деснянському районі міста Києва, у зв'язку з чим стягнення по вимозі від 11 грудня 2014 року призводить до подвійного стягнення сум заборгованості позивача з єдиного соціального внеску, а тому є протиправною, і як наслідок скасуванню підлягає постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 березня 2015 року ВП № 46931501.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 4.1.153 статті 14 Податкового кодексу, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пункт 14.1.175 статті14 Податкового кодексу).

За змістом підпункту 2.1, 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Міндоходів України від від 10.10.2013, № 576, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За змістом статті 59 Податкового кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Частиною 56.1 статті 56 Податкового кодексу, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до частини1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 4 статті 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно частини 6 статті 25 цього ж Закону, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону №2464-VI).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 455 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за N 1622/24154, яка розроблена відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 6.2. Інструкції, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У пункті 6.3. Інструкції, передбачено випадки, в разі настання яких органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, одним із таких - якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску (підп. «б» п. 6.3 цієї Інструкції). У такому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Згідно пункту 6.4. Інструкції, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган Пенсійного фонду України веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6. При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Отже, вимога про сплату боргу надсилається платнику, якщо у нього є недоїмка по сплаті єдиного внеску за звітний період. Окрім загальної суми боргу у ній окремо повинна зазначатись сума недоїмки за певний звітний період, про необхідність погашення якої і надсилається ця вимога.

Як вбачається з матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві винесено вимогу від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23, згідно якої станом на 31 жовтня 2014 року сума боргу ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску становить 13177,03 грн.

Вказаний податковий борг позивача виник внаслідок несплати податкових зобов'язань з єдиного соціального внеску по таким періодам:

з 01.01.2012 по 31.12.2012 - сума заборгованості становить 4572,42 грн.;

з 01.01.2013 по 31.12.2013 - сума заборгованості становить 4800,76 грн.;

з 01.01.2014 по 31.12.2014 - сума заборгованості становить 5071,80 грн.

Одночасно, судом встановлено, що листом від 06 травня 2015 року контролюючий орган звернувся з листом від 3087/9/26-52-23-30 до Управління Пенсійного фонду в Деснянському районі міста Києва, яким просив повідомили дату та суму на яку направлялись узгоджені вимоги до виконавчої служби стосовно ОСОБА_1

Так, листом від 18 травня 2015 року № 3431/12 Управління Пенсійного фонду в Деснянському районі міста Києва, повідомило податковий орган, що 17 квітня 2013 року Управлінням було винесено вимогу № Ф-511 на суму 4572,42 грн., на підставі якої державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження ВП № 38211557.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою від 05 вересня 2013 року Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження ВП № 39626262 про примусове виконання вимоги № Ф-957 від 07 серпня 2013 року, виданого Управлінням Пенсійного фонду в Деснянському районі міста Києва на суму 6960,48 грн.

Судом встановлено, що сума заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 13177,03 грн. підлягає стягненню з позивача за період з 01.01.2014 по 31.10.2014.

Як вбачається з облікової картки платника податків з єдиного соціального внеску, сума заборгованості на початок 2014 року становила 8154,51 грн. та збільшувалась протягом року, у зв'язку з чим, станом на момент винесення оскаржуваної вимоги становила 13177,03 грн.

У свою чергу, сума заборгованості на кінець 2013 року виникла згідно вимог Управління Пенсійного фонду в Деснянському районі міста Києва від 07 серпня 2013 року № Ф-957 та від 17 квітня 2013 року № Ф-511, за наслідками винесення яких відкриті відповідні виконавчі провадження.

Так, враховуючи несплату вимог Управлінням Пенсійного фонду в Деснянському районі міста Києва від 07 серпня 2013 року № Ф-957 та від 17 квітня 2013 року № Ф-511, залишок нарахованої суми був перенесений на початок 2014 року та автоматично був включений до суми заборгованості зазначеної в оскаржуваному рішенні Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23.

Відтак, частина суми заборгованості, визначена в оскаржуваному рішенні Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23 та рішеннях Управлінням Пенсійного фонду в Деснянському районі міста Києва від 07 серпня 2013 року № Ф-957 та від 17 квітня 2013 року № Ф-511 є такими, що дублюють один одного, адже включає в себе заборгованість за попередній період, за який Управлінням відповідні вимоги вже виносились.

Отже, оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням принципу законності та обґрунтованості та свідчить про подвійне притягнення позивача до юридичної відповідальності з одного виду та за одне й те саме правопорушення.

Наведене є порушенням статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Також, положеннями постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Так, суд також не може собою підміняти податковий орган та самостійно визначати суму грошового зобов'язання.

Враховуючи, що сума визначена в оскаржуваній податковій вимозі від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23 підлягає зменшенню відповідно до вимог про сплату боргу, винесених Управлінням Пенсійного фонду в Деснянському районі міста Києва від 07 серпня 2013 року № Ф-957 та від 17 квітня 2013 року № Ф-511, а суд, у свою чергу не може перебирати на себе функції контролюючого органу і самостійно виконувати перерахунок податкової вимоги без наявності належної інформації, то суд зазначає, що така вимога підлягає скасуванню.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що контролюючий орган не позбавлений можливості винести належну податкову вимогу із врахуванням висновків даної постанови.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови ВДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві від 23 березня 2015 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 46931501, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

З оскаржуваної постанови від 23 березня 2015 року ВП № 46931501 вбачається, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вимоги № Ф-10-23У виданої податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві 23 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по єдиному соціальному внеску у розмірі 12056,92 грн.

У свою чергу, вимога Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві, яка заявлена позивачем до скасування та скасована в судовому порядку, винесена контролюючим органом 11 грудня 2014 року № Ф-10-23 на суму 13177,03 грн.

Відтак, враховуючи невідповідність скасованої вимоги Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23 на суму 13177,03 грн. вимозі визначеній в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження від 23 березня 2015 року ВП № 46931501, суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначеної позовної вимоги.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 11 грудня 2014 року № Ф-10-23.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник