Постанова № 53111622, 28.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2015 р. № 820/8730/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області

до Харківської державної академії фізичної культури

про стягнення коштів ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської державної академії фізичної культури, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з Харківської державної академії фізичної культури (код ЄДРПОУ 02928261, адреса: вул. Клочківська, 99, м. Харків, 61058) зайво використані кошти до Державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21080500 Інші надходження, символ звітності 090, на рахунок №31114090700003 в УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, установа банку - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, в загальній сумі 270374.86 грн. (двісті сімдесят тисяч триста сімдесят чотири гривні 86 копійок), в т.ч. на оплату праці в сумі 198367.48 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят сім гривень 48 копійок) на сплату єдиного соціального внеску 72007.38 грн. (сімдесят дві тисячі сім гривень 38 копійок).

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що Харківська державна академія фізичної культури має заборгованість всього у сумі 270374,86 грн., яка виникла у звязку з невиконанням у повному обсязі вимоги від 15.05.2015 року№032-5/3441.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні посилаючись на надані до матеріалів суду письмові заперечення та доповнення до них.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Харківській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Харківської державної академії фізичної культури за період з 01.09.2012 року по 31.01.2015 року.

За результатами проведеної ревізії складено акт від 08.04.2015 року №032-11/2 про виявлені фінансові порушення в загальній сумі 1698427,13 грн., який підписаний відповідачем з запереченнями.

Суд зазначає, що Харківською державною академією фізичної культури надавались до Державної фінансової інспекції в Харківській області письмові заперечення (вих. 01/272 від 27.04.2015 року) на акт ревізії від 08.04.2015 року №032-11/29(а.с18-40, том 2).

Так, 14.05.2015 року Державною фінансовою інспекцією в Харківській області відповідачу надано висновок на заперечення до акту фінансово-господарської діяльності Харківської академії фізичної культури від 08.04.2015 року №032-11/2 за період з 01.09.2012 року по 31,01.2015 року (а.с.41-170, том 2).

У звязку з виявленими порушеннями Харківської державної академії фізичної культури Державною фінансовою інспекцією в Харківській області складено вимогу від 15.05.2015 року№032-5/3441 про усунення порушень законодавства, яка отримана відповідачем 18.05.2015 року.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

При проведенні ревізії та в ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем з метою вдосконалення організації праці педагогічних і науково - педагогічних працівників, забезпечення контролю за організацією навчального процесу на підставі наказу №450 розроблено та діє Положення про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників (далі - Положення), яке схвалено Вченою радою Академії (протокол від 03.07.2013 №15) та узгоджено ректором Академії ОСОБА_3

Відповідно до розділу 2 Положення, індивідуальний план роботи викладача на навчальний, рік є основним документом планування та обліку діяльності науково-педагогічних працівників. У Положенні також зазначено, що для проведення обліку навчального навантаження, здійсненої навчальної, навчально-методичної, науково-дослідної, спортивної, виховної та інших видів діяльності кожен науково-педагогічний працівник, виходячи з обсягу фактичного виконаної роботи, підводить підсумки і заповнює відповідні графи індивідуального плану роботи. Після закінчення навчального року індивідуальні плани подаються для аналізу до навчального відділу Академії. У подальшому індивідуальні плани протягом 5-ти років зберігаються на кафедрах, як документи суворої звітності. Загальний обсяг робочого часу науково-педагогічних працівників складає 1548 годин рік. Максимальне навчальне навантаження для всіх категорій професорсько-викладацького складу визначено в обсягах 900 годин; мінімальне навчальне навантаження на 2013/2014 навчальний рік в обсягах 600 - 850 годин, а саме: докторів наук, професорів, проректорів, ректора - 600 годин; кандидатів наук, доцентів, які займають адміністративні посади - 720 годин; кандидатів наук, доцентів -750 годин; старших викладачів - 800 годин; викладачів - 850 годин.

До того ж, документальну ревізію обґрунтованості виплати заробітної плати науково-педагогічним працівникам (далі - НПП) проведено суцільним способом шляхом визначення планових обсягів навчального навантаження НПП відповідно до умов Колективного договору Академії на 2012/2016 роки, затвердженого конференцією трудового колективу 21.03.2012 року №1 і Положення про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і НПП, схваленого Вченою радою Академії (протокол від 03.07.2013 №15) та співставленням відповідності сум фактично нарахованої заробітної плати сумам заробітної плати, яка підлягала до нарахування виходячи з розмірів посадових окладів НПП, визначених у штатних розписах та наказах по Академії, в залежності від фактичного виконання НПП загальних обсягів навантаження відповідно до індивідуальних планів.

Разом з тим, в 2012/2013 і 2013/2014 навчальних роках нарахування і виплата заробітної плати 27-ми НПП 12-ти кафедр ХДАФК проводились за умови не виконання ними в повному обсязі основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи, що є порушенням вимог ст. ст. 1, 2 Закону України №108/95-ВР, п. 5.1 р.5 Положення №161, пп. 5.3.3 п. 5 Галузевої Угоди та призвело до зайвого використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати в сумі 231942,22 грн. та відповідно, на сплату у завищених розмірах єдиного соціального внеску 84195,01грн., всього в загальній сумі 316137,23 гривень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР передбачено структуру заробітної плати: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 5.1 Положення №161, пп. 5.3.3, 5.3.4 п.5.3 Галузевої Угоди робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов'язків у поточному році, відображених в індивідуальному робочому плані. Тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов'язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньо тижневій тривалості 36 годин.

Станом на подання позову Державною фінансовою інспекцією в Харківській області до Харківського окружного адміністративного суду (27.08.2015 р.) залишались не усунутими фінансові порушення на загальну суму 316137,23 грн.

Проте, звязку з частковим виконанням відповідачем вимоги Державною фінансовою інспекцією в Харківській області було зменшено суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з Харківської державної академії фізичної культури зайво використані кошти до Державного бюджету в загальній сумі 270374,86 грн.

Суд зазначає, що відповідачем по справі частково вже відшкодована сума у розмірі 45762,37 грн., отже відповідач фактично вже частково виконав вимогу відповідача щодо відшкодування коштів по вищезазначеному порушенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII та Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними Органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. №550.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, зокрема, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень

Згідно пунктів 1, 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічні правові положення закріплені у п. 50 Порядку № 550.

Невиконання вимоги в повному обсязі є порушенням ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, якою передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Поряд з цим згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, суд приймає до уваги та враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14 та від 13 травня 2014 року у справі 21-89а14.

Згідно позиції Верховного Суду України при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи, вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області до Харківської державної академії фізичної культури про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Харківської державної академії фізичної культури (код ЄДРПОУ 02928261, адреса: вул. Клочківська, 99, м. Харків, 61058) зайво використані кошти до Державного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21080500 Інші надходження, символ звітності 090, на рахунок №31114090700003 в УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, установа банку - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, в загальній сумі 270374.86 грн. (двісті сімдесят тисяч триста сімдесят чотири гривні 86 копійок), в т.ч. на оплату праці в сумі 198367.48 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят сім гривень 48 копійок) на сплату єдиного соціального внеску 72007.38 грн. (сімдесят дві тисячі сім гривень 38 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко