Постанова № 53111579, 03.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 листопада 2015 р. № 820/9889/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 02.09.2015 р. №0000084000, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС була проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності застосування ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичної особи, встановленої законом на 01.01.2015 р., за 2015 р., за результатами якої 19.08.2015 р. був складений акт за № 54/28-09-40-14/00165712, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- підпункту 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, п. 6.1. рішення Харківської міської ради від 21.01.2015 р. № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм ПКУ" занизило податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб за 1 кв. та 2 кв. у сумі - 9496,31 грн., в т.ч. у 1 кв. на суму 6856,26 грн., у 2 кв. 2640,05 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 02.09.2015 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000084000 на загальну суму грошового зобов'язання 11870,40 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, відповідно до вимог ПКУ позивач самостійно обчислив суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості станом на 1 січня звітного року та у встановлені строки згідно законодавства надав контролюючому органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 р.

Згідно, з пп. 265.10.1 п. 265.10 ст. 265 ПКУ позивачем було сплачено у встановлені терміни податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд зазначає, що застосування норм Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 18.12.2014 року № 71- III, який набрав чинності 01.01.2015 р. та норм Податкового кодексу України стосовно податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктом якого є житлова нерухомість за 2015 р. у розмірі 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування неможливо з на підставі наступного.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 ПКУ податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п. 2.1. ПКУ зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 "Загальні засади встановлення податків і зборів" ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, питання щодо оподаткування регулюються виключно ПКУ із внесеними до нього змінами. Інші закони, в тому числі ті, що поряд з положеннями щодо внесення змін до цього Кодексу містять будь-які інші положення, не можуть регулювати питання щодо оподаткування.

Статтею 4 "Основні засади податкового законодавства України" ПКУ встановлено принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство України. Ці основоположні принципи жодним законом не було скасовано чи змінено.

Так, відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПКУ, за принципом стабільності зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Норми ПКУ про встановлення податків і зборів передбачають наступне.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 ПКУ місцеві ради обов'язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно з п. 10.3 ст. 10 ПКУ місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на - майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Таким чином, встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для місцевої ради не є обов'язковим.

Встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до ПКУ, відбувається в порядку, встановленому ст. 12 ПКУ.

Так, відповідно до пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 ПКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належить, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну додаткових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Згідно з п. 12.5 ст. 12 ПКУ офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 цієї статті.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та і борів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку, бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).

Таким чином суд зазначає, що встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на відповідних територіях не є обов'язковим. Відтак, якщо рішення щодо встановлення цього податку не прийнято, відсутні правові підстави застосовувати правило пп. 12.3.5 п.12.3 ст.12 ПКУ щодо справляння податку виходячи з мінімальної ставки.

Також, рішення сільських, селищних чи міських рад щодо встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2015 р., набирають чинності не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом., тобто, місцевий податок за таким рішенням підлягатиме справлянню не раніше 2016 р.

Окрім того, норми пункту 4 Заключних положень Закону, згідно з яким органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 р. податку на майно, не можуть бути достатньою підставою для тверджень щодо обов'язковості застосування цих рішень з початку 2015 р.

Так, ці положення не були включені до ПКУ як зміни, тому носять саме характер рекомендацій, відтак, в разі прийняття місцевими радами відповідно до цих рекомендацій рішень щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості до 15.07.2015 р., норми цих рішень застосовуються не раніше 01 січня 2016 року.

Таким чином, суд вважає, що податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості в 2015 р. нарахуванню та сплаті у розмірі 2% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 1266 ПКУ) не підлягає.

Окрім того, суд зазначає, що застосування ставки податку 1% на житлову нерухомість є правочинне, так як відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом тобто не раніше 1 січня 2016 року. Позивачем було задекларовано та сплачено зазначений податок у розмірі 1 %.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 02.09.2015 р. №0000084000, прийняте щодо Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД "СВІТЛО ШАХТАРЯ" (61001, місто Харків, вул. Світло Шахтаря, буд. 4/6, код ЄДРПОУ: 00165712) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.