Постанова № 53110447, 04.11.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2010 року 6842/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м. Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії «Сістем Кепітал Білдінг» про стягнення заборгованості,

встановив:

У липні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся прокурор м. Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії «Сістем Кепітал Білдінг» про стягнення податкової заборгованості у розмірі 11331, 02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку з доходів фізичних осіб.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави законом надано також прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або заірози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості на користь держави.

Представник прокуратури належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання до суду не з’явився.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Ухвала суду, позовна заява з доданими до неї матеріалами, а також судові повістки надсилались відповідачу за адресою, що зазначена у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гризодубової, буд. 114, а також за фактичною адресою - Київська область, м. Біла Церква, вул. Богдана Хмельницького, 35.

Однак, до суду повернулись конверти, направлені на адресу відповідача, з довідками поштового відділення - «за закінченням терміну зберігання» та «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до етапі 16 Закону України від 15.05.2003 №755-ІУ єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи - адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Частиною першою стагті 41 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії «Сістем Кепітап Білдінг» має статус юридичної особи, яка зареєстрована Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 15.03.2006 (номер запису про державну реєстрацію - 13531020000001823, ідентифікаційний код - 34019281), як платник податків на податковому обліку перебуває з 24.03.2006 за №66.

У квітні 2010 року Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведена планова виїзна документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії «Сістем Кепітал Білдінг» за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідач станом на

26.04.2010 має заборгованість перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11331, 02 грн. (за період з вересня 2008 року по грудень 2009 року).

Як вбачається з пояснювальної записки відповідача № 8 від 29.04.2010 (а.с.61), відповідач визнав заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13155, 89 та зобов’язався сплати вказану суму заборгованості. Однак, станом на день звернення позивача до суду вказані суми податкової заборгованості відповідачем сплачені не були.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з приписами стагті 1 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами У країни, крім законів про оподаткування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Частиною першою статті 14 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» встановлено, що податок з доходів фізичних осіб належить до загальнодержавних і справляється на всій території України.

Відповідно до Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є, зокрема, резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Згідно із статтею 3 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Ставка податку встановлена статтею 7 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» і становить, зокрема, 15 відсотків від об’єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованог о (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-III) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Положенням пункту 6.1. статті 6 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 визначено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (6.2.1 пункт 6.2. статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III).

Аналіз статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III дає підстави стверджувати, що при погашенні боргу з податків з доходів фізичних осіб, позасудового порядку такого стягнення не передбачається, оскільки на заборгованість, яка виникла у відповідача та є предметом розгляду даної справи, не поширюються норми Закону України від 21.12.2000 №2181-111 стосовно надіслання податкових вимог, виникнення податкової застави, адміністративного арешту активів, продажу активів, що перебувають у податковій заставі.

тощо. В даному випадку всі перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу та узгоджених сум податкового зобов’язання.

З наведеного слідує, що специфіка оподаткування податком з доходів фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій чи розрахунків з даного платежу, тобто узгодження суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб не відбувається і картки особових рахунків даного податку податковою інспекцією не ведуться.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону від 21.12.2000 №2181-111 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону від 21.12.2000 №2181-111, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до статті 36і Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, тобто, вчиняє від імені держави процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь

судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 51, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії «Сістем Кепітал Білдінг» (ідентифікаційний код - 34019281) до Державного бюджету України податкову заборгованість у розмірі 11331 (одинадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 02 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 листопада 2010 р.