Постанова № 53110400, 16.06.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 року 4970/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В., за участю представників осіб, які беруть участь у справі

від позивача:ОСОБА_1,

від відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі

Київської області

довідкритого акціонерного товариства «Стайки-Керамік»

простягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Стайки-Керамік» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені, а також заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 3904,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за січень 2010 року та лютий 2010 року, фінансових санкцій та пені, а також заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 3904,71грн., що підтверджується відповідними розрахунками.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2010 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 16.06.2010 р. не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини не явки суду не повідомив.

Враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити її розгляд за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких грунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування виникла з таких підстав.

Обовязок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України від 09.07.2003 p. № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України 09.07.2003 p. № 1058-IV).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 p. № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України 09.07.2003 p. № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України 09.07.2003 p. № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України від 09.07.2003 p. № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України від 09.07.2003 p. № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за № 1019040005ПЦ, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України від 09.07.2003 p. № 1058-IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України від 09.07.2003 p. № 1058-IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України від09.07.2003 р. №1058-IV, страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданих позивачу відповідачем звітних документів, а саме - розрахунків сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за січень 2010 року та лютий 2010 року, сума страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем, становить - 1950,08 грн.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058- IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

11.02.2010 р. позивачем, враховуючи приписи пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ, відповідачеві визначено суму штрафу у розмірі 88,24грн. та нараховано пеню у розмірі 8,01 грн., про що прийнято рішення №64 від

11.02.2010р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені (а.с.17).

Зазначене рішення отримане відповідачем 13.02.2010 р, про що свідчить підпис його повноважної особи на копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Таким чином заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені становить 2046,33 грн.

Заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникла з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР), платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, а також фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою та зареєстрований Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 14.07.1995 р.

Таким чином, відповідач є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування у розумінні пункту 1 статті 1 Закону України 26.06.1997 р. № 400/97-ВР.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України 26.06.1997 р. № 400/97- ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закон}.

Порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився і з набранням чинності з 1 січня 2004 року Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Так, приписами частини другої розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Тобто, сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів бз статті 13 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ, є коштами, які сплачуються на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ та, відповідно, є страховими внесками.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (надалі - Інструкція).

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 розділу 6 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами раці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як свідчать наявні матеріали справи, згідно з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (а.с.19), розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягає відшкодуванню відповідачем становить відповідно 2158, 07 грн.

Розрахунок був отриманий відповідачем 10.04.2010 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Доказів щодо сплати вказаної заборгованості, оскарження в адміністративному чи судовому порядку вказаних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій суду не надано.

Відповідно до пояснень позивача, за квітень 2010 року у відповідача наявна заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення у розмірі 2158, 07 грн.

Згідно з поясненнями позивача, станом на день розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача становить 3904, 71 грн., оскільки, у відповідача була наявна переплата у розмірі 50, 44 грн. та часткова сплата у розмірі 249, 25 грн.

Доказів щодо сплати вказаної заборгованості, оскарження в адміністративному чи судовому порядку рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №64 від 11.02.2010 p., а також розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень 2010 року суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обовязок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

Оскільки, спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Стайки-Керамік» (код ЄДРПОУ - 00291032) на користь Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з січня 2010 року по лютий 2010 року, фінансових санкцій та пені, а також заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 3904 (три тисячі дев'ятсот чотири) грн. 71 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 червня 2010 р.