Постанова № 53107221, 02.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2015 року 810/4141/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" (далі – позивач, Товариство, ТОВ "Фора") з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі – відповідач, МГУ ДФС), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001253903, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001263903 та рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 №15081/0076/2810.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що при проведенні перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001253903, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001263903 та рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 №15081/0076/2810, відповідач порушив норми діючого законодавства, а тому, вищезазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій є протиправними та підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Просив в задоволенні позову відмовити.

24.09.2015 у судовому засіданні представником позивача та представником відповідача заявлені клопотання, в яких вони просили суд здійснити розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

24.09.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1000240096 від 07.08.2015 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21108808 від 02.09.2015, Товариство зареєстроване як юридичну особу, якій присвоєно ідентифікаційний код: 32294897 (Том 1 а.с. 131-137, 141-143).

З 20.05.2015 по 29.05.2015 МГУ ДФС на підставі наказу від 20.05.2015 №441 та направлень від 20.05.2015 №332, від 20.05.2015 №333, виданих Міжрегіональним головним управлінням ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями) та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДФС, проведено фактичну перевірку.

За результатами перевірки МГУ ДФС складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 02.06.2015 №0076/28-10/39-30/32294897 (далі – Акт перевірки) (Том 1 а.с. 19-25)

У ході проведення вищезазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

- перевіркою встановлено, що в порушення п. 2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (із змінами та доповненнями) підприємством у період січень-травень 2015 року порушено вимоги до організації готівкових розрахунків, а саме: готівкові кошти, які не оприбутковані у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітів чеків РРО (роздруковуються підприємством в кінці робочого дня), інкасовані до установи банку. Загальна сума, яка інкасована до установи банку без попереднього оприбуткування в книгах обліку розрахункових операцій складає 884231,84 грн.;

- перевіркою встановлено, що в порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями) на складі підприємства, який знаходиться в магазині, здійснюється зберігання алкогольних напоїв в місці зберігання алкогольних напоїв, не внесених до Єдиного реєстру. Загальна сума алкогольних напоїв, що зберігалися в магазині на момент перевірки, складає 8497,68 грн.;

- перевіркою встановлено, що в порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) підприємством не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складі магазину та за місцем їх реалізації (в торгівельному залі магазину). Так, вибірковою перевіркою встановлено, що в торгівельному залі магазину знаходились алкоголі вироби на загальну суму 4215,52 грн., а на складі магазину алкогольні вироби на загальну суму 8497,68 грн. без будь-яких документів, а саме: оригіналів або копій прибуткових накладних на даний товар. Також, не надані будь-які інші документи, що підтверджують походження даного товару. Таким чином, загальна сума не облікованих у встановленому порядку алкогольних напоїв становить 12713,20 грн.

На підставі Акту перевірки МГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001253903, відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 4421159,20 грн., податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001263903, відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 25426,40 грн., рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 №15081/0076/2810, відповідно до якого до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (Том 1 а.с. 11-17).

Товариство в порядку адміністративного оскарження 30.06.2015 звернулось із скаргою №276 до Державної фіскальної служби України. Рішенням від 26.08.2015 скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001253903 та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001263903 – залишено без змін, рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 №15081/0076/2810 – скасовано (Том 1 а.с. 26-30, 153-157).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001253903, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки МГУ ДФС встановлено, що підприємство за період січень-травень 2015 року порушено вимоги щодо організації готівкових розрахунків, а саме: готівкові кошти, які не оприбутковані у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (роздруковуються підприємством в кінці робочого дня) інкасовані до установи банку, чим порушено п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320. Загальна сума, яка інкасована до установи банку без попереднього оприбуткування в КОРО складає 884231,84 грн.

В заперечені на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що перед інкасацією готівкової виручки, протягом робочого дня, необхідно роздрукувати на РРО фіскальні звітні чеки, підклеїти їх у відповідні книги ОРО та зробити запис в розділі 2 книги ОРО, після чого проводити інкасацію до установи банку.

Також, представник відповідача зазначив, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображенні на їх підставі готівки у книзі ОРО.

Враховуючи зазначене, представник відповідача прийшов до висновку, що позивачем порушений порядок оприбуткування готівки шляхом фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Крім того, в заперечені на адміністративний позов представник відповідача звернув увагу на те, що позивачем у фіскальному звітному чеку (Z-звіт) відображено операцію "службова видача" коштів у день, в який податковим органом встановлено неоприбуткування готівки. Операція "службова видача" здійснювалась підприємством у першій половині доби, а фіскальний звіт друкувався в кінці доби, що свідчить про неналежне оприбуткування готівки підприємством, оскільки у п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, визначено, що надходження до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача прийшов до висновку, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4421159,20 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 884231,84 грн. в КОРО, а тому, прийняте податкове-повідомлення рішення від 17.06.2015 №0001253903 є правомірним.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі – Положення №637), затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

Згідно з абзацом десятим пункту 1.2 глави 1 Положення №637, каса – приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Абзацом чотирнадцятим пункту 1.2 глави 1 Положення №637 закріплено, що касовий ордер – первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Книга обліку – касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій (абзац сімнадцятий пункт 1.2 глави 1 Положення №637).

Відповідно до абзацу двадцятого пункту 1.2 глави 1 Положення №637, книга обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) – прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом двадцять шостим пункту 1.2 глави 1 Положення №637 встановлено, що оприбуткування готівки – проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Положеннями пункту 2.2 глави 2 Положення №637 закріплено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 Положення №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону (пункт 3.2 глави 3 Положення №637).

Відповідно до пункту 3.3 глави 3 Положення №637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Пунктом 3.4 глави 3 Положення №637 встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Відповідно до пункту 3.7 глави 3 Положення №637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг закріплені в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №266/95-ВР (далі – Закон України від 06.07.1995 №266/95-ВР).

Реєстратор розрахункових операцій – пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо (абзац третій статті 2 Закону України від 06.07.1995 №266/95-ВР).

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону України від 06.07.1995 №266/95-ВР, розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Абзацом двадцять першим статті 2 Закону України від 06.07.1995 №266/95-ВР встановлено, що фіскальний звітний чек – документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Згідно з пунктом дев’ятим статті 3 Закону України від 06.07.1995 №266/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Механізм внесення та видачі готівкових коштів з каси суб’єкта господарювання визначено Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 №417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1616/24148 (далі – Порядок №417).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №417, суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах ОРО.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №417 закріплено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Позивач в позовній заяві зазначив, що всі готівкові кошти у повній сумі їх надходження оприбутковуються у встановленому законом порядку у день надходження таких коштів, обліковані у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів та обліковані у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО в повній сумі їх надходження, та відповідно товариством не було вчинено порушень п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

На підтвердження належного та своєчасного оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства позивач надав наступні документи:

- таблицю обліку кас магазину за період з січня 2015 року (01.01.2015) по травень 2015 року (20.05.2015) (Том 1 а.с. 32-87);

- належним чином засвідчені копії книг обліку розрахункових операцій та Z-звітів (Том 1 а.с. 158-248; Том 2 а.с. 1-160);

- належним чином засвідчені копії касових листків, прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів та Х-звітів (Том 2 а.с. 161-250; Том 3 а.с. 1-250; Том 4 а.с. 1-250; Том 5 а.с. 1-250; Том 6 а.с. 1-109).

Крім того, позиція позивача підтверджується копіями листа Національного банку України від 07.09.2015 №50-01017/63880, в якому надано роз'яснення щодо питання інкасації готівкових коштів, та листа Державної фіскальної служби України від 14.09.2015 №2360/2/99-99-22-07-03-10, в якому надано роз'яснення щодо питання інкасації готівкових коштів та обліку товарних запасів (Том 6 а.с. 110-114).

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивач оприбуткував усі грошові кошти, які були інкасовані до установи банку за період з січня 2015 року (12.01.2015) по травень 2015 року (19.05.2015), у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001253903 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001263903, суд зазначає.

В Акті перевірки МГУ ДФС встановлено, що підприємством не ведеться, у порядку встановленому законодавством, облік товарних запасів на складі магазину та за місцем їх реалізації, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №266/95-ВР.

В заперечені на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що в торговому залі магазину знаходились алкогольні вироби на загальну суму 4215,52 грн., а на складі магазину алкогольні вироби на загальну суму 8497,68 грн., без будь-яких документів, а саме: оригіналів або копій прибуткових накладних на даний товар. Також, не надані будь-які інші документи, підтверджуючі походження даного товару. Таким чином, загальна сума не облікованих у встановленому порядку алкогольних напоїв становить 12713,20 грн.

Також, представник відповідача зазначив, що на прохання надати товарні звіти в сумово-кількісному виражені директором підприємства надана відповідь, що бухгалтерський облік товару на підприємстві здійснюється сумарно, а тому, надати інформацію щодо залишків товару певного виду в кількісному та вартісному вираженні по певному магазину немає технічної можливості.

Пунктом дванадцятим статті 3 Закону України від 06.07.1995 №266/95-ВР встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до того ліквідації.

Частиною другою статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Положеннями частини п’ятої статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV, керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом першим частини третьою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п’ята статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV).

Позивач в позовній заяві зазначив, що під час перевірки від посадових осіб, що проводили перевірку, не надходило жодних запитів щодо надання накладних на алкогольну продукцію, зокрема, щодо надання накладних (оригіналів чи копій) на товар, а на пропозицію керуючого магазину надати посадовим особам, що проводили перевірку, накладні, вказані посадові особи повідомили, що такі документи їм не потрібні.

Також, позивач в позовній заяві зазначив, що бухгалтерський облік на ТОВ "Фора" здійснюється із застосуванням машинного оброблення документів бухгалтерського обліку – комп’ютерної програми бухгалтерського обліку "SAP", адаптованої до національних стандартів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, в позовній заяві позивач вказав, що відповідно до наказу №1-Б від 08.01.2008, виданого ТОВ "Фора" з метою врегулювання порядку здійснення облікової політики, підприємство встановлює місця зберігання (архів підприємства) первинних документів. Враховуючи те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено зберігання первинних документів, до яких належать податкові накладні та товарно-транспортні документи, безпосередньо у місцях реалізації товарів та з метою якісного ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, керівництвом ТОВ "Фора" було прийнято рішення зберігати первинні документи у офісному приміщенні бухгалтерії підприємства, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 1; та в архівах за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 23 і м. Київ, вул. Кібальчича, 23/35. Керуюча магазином надавала усні пояснення, що первинні документи передаються до бухгалтерії тричі на тиждень для забезпечення їх обліку та наступного зберігання.

Також, позивач в позовній заяві зазначив, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Всі необхідні первинні документи, а саме товарні накладні та товарно-транспортні документи, на підставі яких проводиться бухгалтерський облік товарних запасів є у наявності підприємства. Після первинної бухгалтерської обробки в місцях приймання товару від постачальника та подальшої реалізації товарів (магазини), накладні та товарно-транспортні документи зберігаються у бухгалтерії ТОВ "Фора".

На підтвердження належного ведення обліку товарних запасів на складі магазину та за місцем їх реалізації позивач надав суду належним чином засвідчені копії видаткових та товарно-транспортних накладних (Том 1 а.с. 88-119).

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не свідчить про неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації та застосування фінансових санкцій.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 у справі №21-275а14.

Таким чином, суд вважає, що Товариство належним чином здійснювало ведення обліку товарних запасів на складі магазину та за місцем їх реалізації, а тому, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001263903 підлягає скасуванню.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 №15081/0076/2810, суд зазначає наступне.

30.06.2015 Товариство в порядку адміністративного оскарження звернулось із скаргою №276 до Державної фіскальної служби України (Том 1 а.с. 26-30).

26.08.2015 Державна фіскальна служба України прийняла рішення, яким рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 №15081/0076/2810 – скасовано (Том 1 а.с. 153-157).

Оскільки, рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 №15081/0076/2810 на момент прийняття судом рішення по суті скасовано, то в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі – Закон України від 08.07.2011 №3674-VI) (в редакції від 16.07.2015), під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 4463585,60 грн.

З вищезазначеного випливає, що розмір ставки судового збору за вказану майнову вимогу складає 4872,00 грн.

Судом встановлено, що позивач при подачі позовної заяви сплатив 10 відсотків розміру ставки судового збору, а саме, 487,20 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.428787685.1 від 31.08.2015.

Судом задоволено майнову вимогу позивача в частині 4446585,60 грн., що складає 99,62% від її загального розміру.

У задоволенні 0,38% майнової вимоги судом відмовлено.

Суд зазначає, що 0,38% від розміру ставки судового збору за майнову вимогу позивача складає 18,51 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачу слід присудити судові витрати в розмірі 468,69 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001253903 та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2015 №0001263903.

В задоволенні позовної вимоги щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 17.06.2015 №15081/0076/2810 – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, ідентифікаційний код: 32294897) судовий збір у розмірі 468,69 грн. (чотириста шістдесят вісім грн. 69 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.