Постанова № 53106694, 21.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року 09 год. 20 хв.Справа № 808/3925/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого суддіШари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - не зявився

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Запорізького міського центру зайнятості

до ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від Запорізького міського центру зайнятості (далі позивач) до Попова ОСОБА_1, (далі відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 126,93 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-ІІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон України №1533-ІІІ), Закону України «Про зайнятість населення» №803-ХХІ від 01.03.1991 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон України №803-ХХІ) та зазначає, що 17.12.2013 ОСОБА_1 звернувся до Запорізького міського центру зайнятості, якому у той же день надано статус безробітного. 17.12.2013 відповідачу на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне трахування на випадок безробіття» призначено виплату допомоги по безробіттю. Зазначає, що 20.06.2014 було припинено реєстрацію відповідача як безробітного у зв'язку з поданням ним до центру зайнятості заяви про припинення реєстрації. Проте, в результаті розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення встановлено, що відповідач, під час його перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітного, виконував роботу згідно договору на виконання робіт від 12.06.2014, що був укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство «ЗІП», але про факт укладання даного договору Відповідач центр зайнятості не проінформував. За виконану роботу Відповідач отримав грошову винагороду, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 20). Щодо даного факту 10.02.2015 складено акт № 48.

Представник позивача у судове засідання не зявився, 21.10.2015 до суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд розглянути справу без їх участі. На позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судове засідання не зявився, клопотань та заяв на адресу суду не надходило, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали та зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернувся до Запорізького міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, у якій зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком в тому числі на пільгових умовах вислугою років, не укладав договору цивільно-правового характеру, як член селянського господарства не зареєстрований.

Із матеріалів справи встановлено, що Запорізьким міським центром зайнятості з 17.12.2013 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідно до Акту №48 від 10.02.2015 Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, складеного Запорізьким міським центром зайнятості (а.с.18), на підставі розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення згідно з запитом від 24.12.2014 №4687/04-13 Запорізького міського центру зайнятості, встановлено, що ОСОБА_1 у період перебування на обліку у Запорізькому міському центрі зайнятості надавав послуги ТОВ Промислова компанія «ЗІП» з 12.06.2014 по 27.07.2014, та за виконану роботу ОСОБА_1 отримав грошову винагороду.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи Запорізьким міським центром зайнятості ОСОБА_1 виплачено матеріальну допомогу за період з 12.06.2014 по 18.06.2014 у сумі 126,93 грн.

25 березня 2015 року Запорізьким міським центром зайнятості видано Наказ №86-0 про повернення виплат.

Позивач надсилав відповідачу ОСОБА_2 від 25.03.2015 №776/07-05 (а.с.24) про відшкодування коштів у сумі 126,93 грн. протягом 15 календарних днів від дня отримання цього повідомлення.

Проте, в добровільному порядку відповідачем сума заборгованості у розмірі 126,93 грн. повернута не була, у звязку з чим позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду за примусовим стягненням з відповідача такої суми.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 2 Закону України №803-ХІІ безробітні - це громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Згідно підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України №803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю.

Відповідно до статті 7 Закону України №1533-ІІІ видами забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Положенням пункту 2 статті 36 Закону України № 1533-ІІІ передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1 встановлено, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

У пункті 7 Порядку зазначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно договору на виконання послуг зобовязаний виконати роботу, а саме розширювати ринок лакофарбових матеріалів на Запорізькій філії.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 згідно цивільно-правового договору про надання послуг від 12.06.2014 надавав послуги по розширенню ринку лакофарбових матеріалів ТОВ Промислове підприємтсво "ЗІП" (про що свідчить Акт №48 від 10.02.2015, та Договір на виконання робіт (послуг) від 12 червня 2014 року наявних в матеріалах адміністративної справи). Про вказаний факт відповідач позивача не повідомив, а отже ОСОБА_1 незаконно отримав соціальні послуги та матеріальну допомогу у 126 грн. 93 коп.. Зазначену сум грошових коштів відповідачем у добровільному порядку не повернуто.

Суд звертає увагу на те, що особи які мають статус субєкта підприємницької діяльності, незалежно від того чи отримують вони дохід від такої підприємницької діяльності чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, наявність чи відсутність умислу при отриманні допомоги по безробіттю особою яка є зайнятою не впливає на відповідальність зокрема на повернення такої допомоги, оскільки законодавством України чітко передбачено, що допомога по безробіттю виплачується виключно не зайнятим особам.

На момент розгляду спору відповідач не сплатив 126 грн. 93 коп. безпідставно одержаної допомоги по безробіттю, у звязку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення з останнього 126 грн. 93 коп. є обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Запорізького міського центру зайнятості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму коштів у розмірі 126,93 грн. (сто двадцять шість гривень 93 коп.), на користь Запорізького міського центру зайнятості, код ЄДРПОУ 20482573, банк одержувач ГУДКС України у м. Запоріжжі Запорізької області, МФО 813015, р/р 37172002004384.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара