Постанова № 53106664, 27.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року (11 год. 37 хв.)Справа № 808/6200/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сірик К.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Ріф Січ (далі позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення від 05.08.2015 №00010808262201.

Ухвалою суду від 01.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/6200/15, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 15.09.2015.

Провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотанням сторін для надання додаткових доказів.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 27.10.2015 на підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначив, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Юнасіс» за березень 2015 року мали реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Підприємства несуть виключно індивідуальну відповідальність за виконання ними свого обовязку по сплаті податку, оскільки на них законодавством покладено обовязок ведення податкового обліку та подання звітності. Спірне податкове повідомлення - рішення винесене відповідачем без урахування фактичних обставин, з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, з підстав, викладених у запереченнях на позов. Зазначив, що підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість було отримання узагальненої податкової інформації від 02.07.2015 щодо контрагента позивача ТОВ «Юнасіс», в якій зазначено про неможливість проведення документальної перевірки у звязку із відсутністю ТОВ «Юнасіс» за місцем знаходження, недостатньою кількістю персоналу для здійснення заявлених фінансово-господарських операцій за вказаний період. Крім того, до перевірки не були надані належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували взаємовідносини з контрагентом. У зв'язку з вищезазначеним, операції з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Ріф Січ» у ТОВ «Юнасіс» за період березень 2015 року - самі лише податкові накладні, які навіть не містять повну інформацію по наданим послугам не є підтверджуючими документами. Таким чином, в порушення вимог п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України ТОВ «Ріф Січ» занижено податок на додану вартість за березень 2015 року всього у сумі 150555грн. Вважає висновки податкової обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення рішення правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи фахівцями відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Юнасіс» (код ЄДРПОУ 35862882) та ТОВ «Євростандарт» (код ЄДРПОУ 32223787) за період березень 2015, за результатами якої складено акт перевірки від 15.07.2015 №39/08-26-22-01/35450246 (далі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Ріф Січ» завищено показники податкового кредиту у рядку 10.1 колонки Б Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 150555грн., у т.ч. по періодах: березень 2015 року 150555грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Ріф Січ» та ТОВ «Юнасіс» за період березень 2015року були укладені договори: договір про надання послуги (антикорозійної обробки) №35862882/1 від 02.03.2015, договір купівлі - продажу №35862882/3 від 27.03.2015 та договір про надання послуги №35862882/2 від 03.03.2015. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Юнасіс» надавало ТОВ «Ріф Січ» послуги антикорозійної обробки плавучої паливно-заправної станції ,що належить ТОВ «Ріф Січ», послуги відновлення пошкоджених файлів, а також здійснювало поставку запчастин для вантажних автомобілів.

Згідно договорів між ТОВ «Ріф Січ» та ТОВ «Юнасіс» юридична адреса ТОВ «Юнасіс» (код СДРПОУ 35862882):54034,м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд.28/16,офіс 314.

На теперішній час ТОВ «Юнасіс», знаходиться на обліку в ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області, має 8 стан до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

ДПІ у Жовтневому районі отримало від ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області узагальнену податкову інформацію щодо контрагента позивача ТОВ «Юнасіс» за звітні періоди декларування ПДВ, а саме з 01.11.2014 по 31.05.2015 №82/1305-22-04/35862882, в якій зазначено: «Узагальнена податкова інформація складена з причин неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю ТОВ «Юнасіс» за місцезнаходженням. Щодо наявності трудових ресурсів в охоплених узагальненою податковою інформацією періодах відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за квітень 2015,прийнятого 08.05.2015 за №1513480508,працювало у штаті-2 осіб, працювало за цивільно- правовими договорами-0 осіб. Сума нарахованої заробітної плати (р. 1.1 звіту)-1855,0 грн.

Згідно з інформаційними базами даних ДПІ встановлено, що основні постачальники зазначеного контрагента не знаходяться за місцем реєстрації, та на сьогоднішній день мають анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість. Також має місце невідповідність асортименту товару які ТОВ «Юнасіс» придбало та реалізувало. Неможливо встановити транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення ТМЦ, недостатня кількість персоналу для здійснення заявлених фінансово-господарських операцій за вказаний період, враховуючи відсутність первинних документів та посадових осіб за юридичною адресою, які могли б надати пояснення стосовно фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити складські приміщення на яких повинні були зберігатися товари, умови договорів в рамках яких повинні були відбуватися поставки ТМЦ, неможливо встановити рух коштів за придбані та реалізовані товари та взагалі факт здійснення розрахунків між підприємствами та контрагентами. Вищенаведене свідчить про відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Юнасіс» за період з 01.11.2014 по 31.05.2015року.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 05.08.2015 №00010808262201, яким збільшено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 225832,50 грн., у тому числі за основним платежем 150555 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 75277,50 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідно пп. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг у разі здійснення придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару/послуги та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку в порядку визначеному законодавством.

В акті перевірки відсутнє посилання на те, що податок на додану вартість віднесений до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених з порушенням діючого законодавства.

Віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту здійснено по першій події відповідно до вимог законодавства.

Інших обмежень щодо права на податковий кредит, для операції, по яким податкові накладні не підлягають державної реєстрації, законодавством не передбачено.

Згідно листа ТОВ «Юнасіс» від 07.08.2015 на запит позивача зазначено, що на адресу позивача було виписано, зареєстровано та направлено в електронному вигляді такі податкові накладні: № 166 від 31.03.2015 на суму 125220,58грн, № 167 від 31.03.2015 на суму 160000,00грн., № 168 від 31.03.2015 на суму 304000,00грн., № 187 від 31.03.2015 на суму 314106,96грн. на загальну суму ПДВ 150554,61грн. Суму 150554,61грн. включено до складу податкових зобовязань за березень 2015 року.

Окрім того, порушення контрагентом вимог податкового законодавства чи не виконання ним своїх зобов'язань перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не може бути.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-ІV та п.2.4 Положення №88, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не доведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону.

В судовому засіданні представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищезазначеним контрагентом ТОВ «Юнасіс» були надані для долучення до матеріалів справи усі документи, що засвідчують вчинення таких операцій з безпосереднім постачальником позивача, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, тощо.

Так, згідно договору купівлі-продажу від 27.03.2015 № 35862882/3 ТОВ «Юнасіс» поставлено позивачу автозапчастини для ремонту вантажного транспорта позивача, про що свідчать видаткова накладна № 300 від 31.03.2015 на суму 125220,58грн., видаткова накладна № 320 від 31.03.2015 на суму 314106,96грн., податкова накладна № 166 від 31.03.2015 на суму 125220,58грн., податкова накладна № 187 від 31.03.2015 на суму 314106,96грн. та платіжні доручення 2818 від 14.05.2015, № 2834 від 15.05.2015, № 2838 від 18.05.2015 на загальну суму 92300грн. Згідно додаткової угоди № 1 від 14.05.2015 до зазначеного договору внесено зміни щодо строку оплати за договором до 15.12.2015. Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 3103/4, 3103/5 від 31.03.2015, а використання запчастин в господарській діяльності позивача накладними на внутрішнє переміщення та актами про списання запасних частин.

Згідно договору про надання послуги від 02.03.2015 № 35862882/1 ТОВ «Юнасіс» надало послуги антикоррозійної обробки плавучої паливно-заправної станції, що належить ТОВ «Ріф Січ» згідно свідоцтва про право власності на судно за № 02883 від 02.02.2009. Виконання договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 301 від 31.03.2015 на суму 160000,00грн., податковою накладною № 167 від 31.03.2015 на суму 160000,00грн. та платіжним дорученням № 2649 від 03.04.2015 на суму 5657,76грн. Згідно додаткової угоди № 1 від 14.05.2015 до зазначеного договору внесено зміни щодо строку оплати за договором не пізніше 15.12.2015 від дати підписання акта здачі-прийняття послуг.

Згідно договору про надання послуги від 03.03.2015 № 35862882/2 ТОВ «Юнасіс» надало послуги відновлення пошкоджених файлів компютерної техніки підприємства. Виконання договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 302 від 31.03.2015 на суму 304000,00грн., податковою накладною № 168 від 31.03.2015 на суму 304000,00грн. Згідно додаткової угоди № 1 від 14.05.2015 до зазначеного договору внесено зміни щодо строку оплати за договором не пізніше 15.12.2015 від дати підписання акта здачі-прийняття послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні операції щодо поставки товару та надання послуг були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону N 996-XIV та Положення № 88. Викладені факти знайшли підтвердження в самому акті перевірки.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Юнасіс» на адресу позивача, складені зареєстрованим платником податку на додану вартість з дотриманням вимог законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

Таким чином, реальність поставки автозапчастин та надання послуг ТОВ «Юнасіс» на адресу позивача підтверджується первинними документами - видатковими та податковими накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, на момент вчинення спірних правочинів ТОВ «Юнасіс» було зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України».

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність правопорушення з боку позивача, у звязку з чим спірне рішення є необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки субєктом владних повноважень у справі була Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області, то саме за рахунок бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені судові витрати позивачу, документально підтверджені Платіжним дорученням №3222 про сплату 13.08.2015 судового збору у сумі 451 грн. 70 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.08.2015 №00010808262201, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 225832 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 150555 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 75277 грн. 50 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Леппіка, 34, ЄДРПОУ 39501110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» (69002, м. Запоріжжя, вул.Крива Бухта, 102, ЄДРПОУ 35450246) судовий збір у розмірі 451 (чотириста пятдесят одна) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий