Постанова № 53106648, 22.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року , о 13:22 годині,Справа № 808/1536/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство»

до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача виконавчий комітет Запорізької міської ради, Запорізька міська рада,

на стороні відповідача головний державний інспектор Держфінінспекції в Запорізькій області Кіндрась Ірина Іванівна,

про визнання незаконними та скасування пунктів 2 та 4 вимоги, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 22.10.2015, просить суд визнати незаконними та скасувати пункти 2 та 4 вимоги ДФІ в Запорізькій області, які викладені в листі «Про обовязкові вимоги щодо усунення порушень фінансової дисципліни» №08-06-14-14/1529 від 04.03.2015, та зобовязати ДФІ в Запорізькій області (далі - ДФІ) виключити з 16-ої сторінки акту ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Запорізьке міське інвестиційне агентство» (далі КП «ЗМІА») за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 №06/21-2 від 20.02.2015 висновок про невідповідність рішення Запорізької міської ради №79 від 24.12.2012 «Про затвердження положення про порядок плати за тимчасове користування місцем розміщення рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя» абзацу 6 пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ №2067 від 29.12.2003.

Позовні вимоги обґрунтовує хибністю висновку вказаного акту ревізії, що КП «ЗМІА» є субєктом плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, які перебувають в комунальній власності, та зобовязане перерахувати до бюджету міста 924340,85 гривень такої плати за червень 2012 року січень 2013 року. ДФІ не враховано рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №41 від 01.02.2010, відповідно до якого КП «ЗМІА» не є субєктом плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають в комунальній власності. Зазначає, що КП «ЗМІА» не має права втручатися в господарську діяльність іншого підприємства, а тому й не може здійснювати контроль за використанням та поверненням КП «УКБ» 2136,58 гривень завищеної вартості підрядних робіт.

Щодо висновку ДФІ про невідповідність рішення Запорізької міської ради №79 від 24.12.2012 «Про затвердження положення про порядок плати за тимчасове користування місцем розміщення рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя» абзацу 6 пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ №2067 від 29.12.2003, вважає, що така невідповідність може бути встановлена лише судовим рішенням, тому такий висновок ДФІ в акті ревізії є незаконним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує в повному обсязі й просить його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, що обґрунтовані висновками акту ревізії №06/21-2 від 20.02.2015. Додатково зазначає, що позовна вимога про зобовязання ДФІ виключити з акту ревізії певного висновку не може бути предметом розгляду в суді, оскільки акт ревізії не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України. Вважає, що оскаржувані пункти вимоги є правомірними й просить відмовити в позові.

Представники Запорізької міської ради в судовому засіданні підтримують позовні вимоги й просять задовольнити позов, зазначивши в поясненнях, що ДФІ не наділена правом висувати вимоги про усунення порушень законодавства. В випадку виявлення таких порушень ДФІ має право лише звернутися до суду з позовом в інтересах держави. В вимозі може бути лише зазначено про наявність збитків держави, проте вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Щодо висновку про невідповідність рішення Запорізької міської ради №79 від 24.12.2012 абзацу 6 пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами представниками Запорізької міської ради надані пояснення, аналогічні поясненням позивача.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнає.

Представник виконавчого комітету Запорізької міської ради в судове засідання не зявився, 24.06.2015 надав пояснення на адміністративний позов, в яких , зокрема, зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування є обовязковими для виконання на відповідній території. Просить розглянути справу без його участі.

Вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ревізійною групою, яку очолювала головний державний фінансовий інспектор відділу контролю у сфері послуг ОСОБА_1, було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП «ЗМІА» за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, результати якої викладені в акті ревізії №06/21-2 від 20.02.2015 (т.1 а.с. 62-75).

Зазначений акт підписано директором КП «ЗМІА» з зауваженнями, висновки на які ДФІ надала в листі №08-06-14-14/1380 від 27.02.2015 «Про результати розгляду заперечень» (т.1 а.с.76-82).

З метою повного усунення виявлених ревізією порушень ДФІ було надіслано на адресу позивача лист №08-06-14-14/1529 від 04.03.2015 «Про обовязкові вимоги щодо усунення порушень фінансової дисципліни» (далі вимога) (т.1 а.с.17-18).

В вимозі, зокрема, йдеться про встановлення ревізією порушення абз. 6 п. 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ №2067 від 29.12.2003, зі змінами, п. 1.1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №41 від 01.02.2010 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають в комунальній власності у м. Запоріжжі», зі змінами, в результаті чого міським бюджетом недоотримано коштів від надання у тимчасове користування КП «ЗМІА» місць, що перебувають у комунальній власності, для розташування обєктів зовнішньої реклами на суму 924340,85 гривень. У звязку з цим ДФІ вимагає від КП «ЗМІА» відобразити по бухгалтерському обліку зобовязання перед міським бюджетом по платі за тимчасове користування КР «ЗМІА» місцями, що перебувають у комунальній власності, за червень 2012 року січень 2013 року у сумі 925340,85 гривень та перерахувати до загального фонду міського бюджету кошти у сумі 925340,85 гривень (пункт 2 вимоги (т.1 а.с.17).

Також в вимозі зазначено, що, на підставі рішення Запорізької міської ради №509 від 19.12.2014 «Про вирішення проблемних питань розміщення особистого складу 37 окремого мотопіхотного батальйону в с. Широке» у грудні 2014 року КП «ЗМІА» перерахувало КП «УКБ» для фінансування капітального ремонту приміщень в ангарах для розміщення особистого складу 37 окремого мотопіхотного батальйону кошти у сумі 351870 гривень, тоді як фактична вартість підрядних робіт, прийнята КП «УКБ», через включення до акту форми №КБ-2в за грудень 2014 року, в порушення п. 6.3.1 ДСТУ-Н Б Д. 1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва», матеріальних ресурсів із завищеною вартістю, завищена на суму 2136,58 гривень.

У звязку з цим ДФІ вимагає від позивача відображення по бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості КП «УКБ» у сумі 2136,58 гривень та відшкодування у повному обсязі завищеної вартості підрядних робіт на вказану суму, відповідно до вимог ст.ст. 22, 623 та/або ст. 1166 Цивільного кодексу України, у тому числі шляхом стягнення вищезазначеної суми - пункт 4 вимоги (т.1 а.с.17).

Вирішуючи спір про визнання незаконними та скасування пунктів 2 та 4 вимоги ДФІ, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з п. 7 ст. 10 вказаного Закону, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.15 цього Закону, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Суд звертає увагу на позицію Верховного суду України, висловлену у постанові від 21.04.2015 у справі №21-120а-15, відповідно до якої органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході ревізії збитки.

В даній справі орган державної фінансової інспекції предявив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їх розмір та необхідність їх відшкодування.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обовязки.

Зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обовязків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.

Крім того, в матеріалах справи є докази виконання позивачем пункту 4 вимоги та часткового виконання пункту 2 вимоги, що свідчить про фактичне визнання вимог ДФІ позивачем чи його власником територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Так, відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради №01-1-17/1036 від 15.05.2015, виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийняте рішення №192 від 30.04.2015 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №150 від 03.04.2015».

Відповідно до вказаного рішення, КП «ЗМІА» зобовязане забезпечити виконання вимог ДФІ від 04.03.2015 в частині перерахування до бюджету міста коштів за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають в комунальній власності, за червень 2012 року січень 2013 року у сумі 924340,85 гривень, згідно з графіком. Відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради №02/1-19/2029 від 02.10.2015, КП «ЗМІА» до загального фонду бюджету м. За-поріжжя перераховано, згідно з графіком, 900000 гривень, що підтверджується виписками з рахунку позивача в УДКСУ в м. Запоріжжі. Залишок суми платежів за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів у розмірі 24340,85 гривень підлягає сплаті до загального фонду бюджету міста в жовтні 2015 року, згідно з затвердженим графіком (пункт 2 вимоги).

Також, відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради №01-1-17/1036 від 15.05.2015, на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №39 від 14.02.2015 «Про повернення коштів», КП «УКБ» було повернуто КП «ЗМІА» залишок невикористаних коштів у розмірі 2136,58 гривень (пункт 4 вимоги).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що в частині позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування пунктів 2 та 4 вимоги ДФІ в Запорізькій області належить відмовити.

Щодо позовних вимог про зобовязання ДФІ в Запорізькій області виключити з 16-ої сторінки акту ревізії №06/21-2 від 20.02.2015 висновок про невідповідність рішення Запорізької міської ради №79 від 24.12.2012 «Про затвердження положення про порядок плати за тимчасове користування місцем розміщення рекламних засобів, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя» абзацу 6 пункту 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ №2067 від 29.12.2003, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006, «акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта».

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, «до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження».

Відповідно до п.1. ч.1 ст. 3 КАС України, «справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень».

Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України, «юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму».

Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» № 02-5/35 від 26.01.2000, «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані».

Таким чином, акт ревізії №06/21-2 від 20.02.2015 та викладені у ньому факти й висновки не можна розглядати як рішення ДФІ, що породжує для КП «ЗМІА» певні правові наслідки. Даний акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені ДФІ порушення вимог законодавства КП «ЗМІА» під час проведення ревізії. Такий акт є обов'язковим документом, на підставі якого відповідачем приймається відповідне рішення. ДФІ не позбавлений права викладати в акті ревізії власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених КП «ЗМІА» порушень.

Оцінка акту ревізії, в тому числі і оцінка дій посадових осіб ДФІ щодо його складання, висновків ревізії надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

У зв'язку із вищезазначеним суд вважає, що висновки відповідача, викладені на 16-й сторінці акту ревізії №06/21-2 від 20.02.2015, не можуть бути предметом оскарження у судовому порядку, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині

В силу приписів частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 10% максимальної ставки судового збору за подання позову майнового характеру 487,2 гривень (платіжні доручення №3540 від 12.03.2015 на 73,08 гривень (т.1 а.с.14) та №3626 від 01.04.2015 на 414,12 гривень (т.1 а.с.61). Оскільки у позові відмовлено, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 4384,8 гривень (4872 гривень 487,2 гривень = 4384,8 гривень).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Запорізьке міське інвестиційне агентство» (ЄДРПОУ 25217812, адреса: 69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 2А) на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 4384 (чотирьох тисяч триста вісімдесят чотирьох) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш