Постанова № 53106622, 19.10.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2015 рокум. Ужгород№ 807/761/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Лумей В.Г.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2,

відповідача: Закарпатського обласного військового комісаріату, представник - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною, скасування наказу та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 19 жовтня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 жовтня 2015 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського обласного військового комісаріату, якою просив визнати наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 26.03.2015 року №72 про виключення підполковника ОСОБА_1 зі списку особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату без повного розрахунку за нормами забезпечення незаконним; зобов'язати військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 26.03.2015 року №72 та видати новий наказ (по стройовій частині) військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату про виключення підполковника ОСОБА_1 із списків Закарпатського обласного військового комісаріату після повного проведення з ним усіх належних розрахунків; зобов'язати Закарпатський обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Позовні вимоги мотивовані наступним. ОСОБА_4 був призваний на військову службу та проходив її з 19.03.2014 по 26.03.2015 р. За Указом Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію» та відповідно до наказу першого заступника начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.03.2015 р. за №78 був звільнений в запас та виключений зі списків особового складу військової установи 26.04.2015 р. наказом (по стройовій частині) військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату №72.

Позивач до виключення із списків особового складу військової установи та проведення повного розрахунку, надав рапорти на ім'я обласного військового комісара від 27.02.2015 року та від 09.01.2015 року про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 26.03.2015 року №72, на думку позивача, повного розрахунку з ним не проведено, розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік не встановлено, компенсацію за продовольчий пайок не визначено.

Позивач у своїй заяві вказав, що його заяву від 30.03.2015 року військовим комісаріатом не реалізовано, інформація яка запитувалася, надана не по суті, копії документів не видано, що очевидно являється порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян» та свідчить про виключення мене із списків військової частини без повного розрахунку та всупереч діючим нормативним актам.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд такі задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні таких відмовити посилаючись на подані ним письмові заперечення (а.с. 58-63).

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, підполковник запасу, проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах в період з 1985 року по 2010 рік.

У відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу та проходив її з 19.03.2014 по 26.03.2015 р.

Згідно витягу із Наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по особовій частині) від 19.03.2014 року №49 позивача, відповідно до мобілізаційного плану призначено, зараховано до списків особового складу Закарпатського ОВК та на всі види забезпечення (а.с.7).

09.01.2015 року позивач, керуючись вимогами наказу МО України від 11.06.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (п.33.2. Інструкції) подав відповідачу рапорт про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

У своїй відповіді на рапорт позивача 09.01.2015 року (а.с.8) відповідач посилається на те, що з огляду на відсутність прийнятого рішення про розмір матеріальної допомоги Міністерством оборони України на 2015 рік, видання наказу військового комісара Закарпатського ОВК щодо виплати позивачу матеріальної допомоги буде суперечити вимогам інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

30.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, якою просив надати інформацію про складові грошового забезпечення, виплачені позивачу при виключенні зі списків особового складу Закарпатського ОВК; повідомити чи було нараховано та виплачено компенсацію за речове забезпечення не отриманого під час проходження війькової служби (а.с.10).

Листом від 17.04.2015 року №2650 (а.с.12) відповідач визначив перелік не отриманого позивачем речового майна.

Указом Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію» та відповідно до наказу першого заступника начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.03.2015 р. за №78 почивач був звільнений в запас за ч. 8, п. "а" ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключений зі списків особового складу військової установи 26.04.2015 р. наказом (по стройовій частині) військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату №72 (а.с.97-98).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Вимогами п. «б» ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, проводиться на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті.

П. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до ч. 8 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Вимогами п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформляється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов'язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Тобто, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.

Згідно рапорту від 26.03.2015 року (а.с.124) позивач справи та посаду помічника військового комісара з правової роботи командування Закарпатського ОВК здав.

Відповідач не надав суду доказів проведення необхідних розрахунків із позивачем та доказів щодо згоди позивача на виключення його зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків.

Відсутність повного розрахунку із ОСОБА_1 до виключення його із списків особового складу підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивачем не була використана щорічна основи відпустка за 2015 рік, та під час виключення із списків особового складу відповідачем не нарахована та не виплачена компенсація в силу ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно ст. 17 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

У відповідності до ч.1 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

З огляду на те, що на момент призову позивача по мобілізації вислуга військової служби складала 29 років, то компенсацію за невикористану відпустку слід було виплатити за 45 календарних днів.

Судом встановлено, що Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області вже було зобовязано зобовязано Закарпатський обласний військовий комісаріат виплачувати ОСОБА_1 компенсацію замість продовольчого пайка. (Постанова Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 02.08.2007 року, яка набула законної сили).

В подальшому 27.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення від 02.08.2007 року по справі №2п-3524/07, стягнення недоотриманої суми за період з 01.01.2008 року по 22.10.2010 року компенсації за продовольчий пайок у розмірі 34419,46 грн. (адміністративна справа №2а-1884/11).

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у адміністративній справі №2а-1884/11 від 12.09.2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.

27.03.2013 року Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у адміністративній справі №2а-1884/11 від 12.09.2011 року скасовано, та у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання неправомірною бездіяльності відповідача відмовлено.

10.04.2014 року Ухвалою Вищого адміністративного суду України Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 року залишено без змін.

Однак суд не може опиратися на доводи відповідача з приводу рішення судів по справі 2а-1884/11 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості, якими у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що Ухвалою Верховного Суду України від 10 червня 2014 року визначено, що розгляд вказаної справи не змінює і не припиняє рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02.08.2007 року, яким зобов'язано Закарпатський обласний військовий комісаріат виплатити позивачу компенсацію за продовольчий пайок з врахуванням вартості продуктів за нормою № 1 продовольчого пайка у торгівельній мережі міста Ужгорода, та підлягає виконанню для повного захисту прав позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини не є абсолютними, тобто не носять характеру імперативності.

Крім того суд не може погодитися з висновком відповідача, який впливає на різного роду виплати, що ОСОБА_5 проходив службу за контрактом, оскільки позивач проходив службу за призовом по мобілізації, що являється кадровою службою та жодним чином не може бути контрактною.

Суд приходить до висновку, що позивача виключено зі списків особового складу до проведення з ним усіх необхідних розрахунків та без його згоди, що не відповідає вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, відповідно військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 26.03.2015 року №72 про виключення підполковника ОСОБА_1 зі списку особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена і в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013 року посправі №К/9991/72360/12.

Також судом встановлено, що витяг з Наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) №72 від 26.03.2015 року, наданого відповідачем на виконання Ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від про витребування доказів від 01.07.2015 року, стосовно ОСОБА_1 відрізняється в частині виплати йому грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку від наявного в матеріалах справи витягу того ж самого Наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) №72 від 26.03.2015 року, який був наданий позивачу відповідачем при закінченні кадрової служби.

Посилання відповідача на те, що в звязку з допущеною помилкою Закарпатський обласний військовий комісаріат здійснив виправлення в наказі після його видачі суд не може прийняти до уваги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку що відповідачем не доведено прийняття спірного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною, скасування наказу та зобовязання вчинити дії - задовольнити.

Визнати наказ військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 26.03.2015 року №72 про виключення підполковника ОСОБА_1 зі списку особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату без повного розрахунку за нормами забезпечення - незаконним.

Зобов'язати військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 26.03.2015 року №72 та видати новий наказ (по стройовій частині) військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату про виключення підполковника ОСОБА_1 із списків Закарпатського обласного військового комісаріату після повного проведення з ним усіх належних розрахунків.

Зобов'язати Закарпатський обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання судового рішення до 20.11.2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_6